Ухвала суду № 38229190, 10.04.2014, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"10" квітня 2014 р.Справа № 921/149/14-г/18УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський ЛГЗ", вул. Сонячна, 5, м. Одеса, в особі Тернопільської філії "Латона", м. Тернопіль, вул. Текстильна, 30

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, cтягнення заборгованості в сумі 28 433,86 грн., з яких: 25 849,26 грн. основного боргу; 2 584,60 грн. 10% штрафу.

За участю представників сторін:

позивача: Нужда Ф.Т., договір про надання правової допомоги від 15.02.2014 р.; Сіянко В.А., довіреність від 01.10.2013 р.;

відповідач: ОСОБА_5, довіреність № 1595 від 21.11.2013 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється

Суть справи:Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський ЛГЗ" в особі Тернопільської філії "Латона" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про cтягнення заборгованості в сумі 32 739,24 грн., з яких 25 849,26 грн. основного боргу, 3 534,89 грн. пені, 770,49 3% річних, 2 584,60 грн. 10% штрафу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 12-67 від 01.08.2012 р., укладеного між сторонами, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 13.03.2014 р., який відкладався до 24.03.2014 р. та 10.04.2014 р.

24.03.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський ЛГЗ" в особі Тернопільської філії "Латона" через канцелярію господарського суду Тернопільської області подано заяву (вх. № 6900 від 24.03.2014 р.) про зменшення позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені в сумі 3 534,89 грн. та 770,49 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи дану процесуальну норму, а також те, що заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, остання ухвалою від 24.03.2014 р. прийнята судом.

Таким чином, розгляд спору по суті здійснюється із урахуванням поданих змін.

10.04.2014 р. на адресу суду надійшла спільна заява позивача та відповідача, згідно якої сторони просять суд затвердити мирову угоду у справі 921/149/14-г/18 та відповідно припинити провадження по даній справі на підставі ст. 80 ГПК України.

Також, у зв'язку з допущеною опискою у мировій угоді щодо дати її складення, сторони подали спільну заяву про виправлення технічної помилки та просять суд вважати вірною дату мирової угоди - "01 квітня 2014 р.", замість помилково зазначеної - "08.04.2014 р.". Крім того, просять доповнити текст мирової угоди пунктом 4 наступного змісту: " Відповідач повертає позивачу судовий збір".

Суд, розглянувши дану заяву, задовольняє її в частині виправлення описки щодо дати мирової угоди, відтак, слід вважати вірною дату мирової угоди "01 квітня 2014 р."; а в частині доповнення тексту мирової угоди пунктом 4 наступного змісту: " Відповідач повертає позивачу судовий збір". - відмовляє з огляду на наступне.

Так, мирова угода повинна бути складена у вигляді єдиного документа. Вирізняються обов'язкові умови, тобто ті, які повинні міститись у мировій угоді та факультативні, зокрема, щодо розподілу судових витрат.

У мировій угоді сторони не зобов'язані вирішувати питання про розподіл судових витрат, вони вправі вирішити питання про розподіл судових витрат на власний розсуд, у будь-якому погодженому співвідношенні. Якщо сторони в мировій угоді не вирішили питання про розподіл між ними судових витрат, такий розподіл здійснює суд в ухвалі про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК.

Крім того, пунктом 3.19 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що в ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі, а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Самі ж умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Відтак, суд не наділений повноваженнями вносити зміни і доповнення до мирової угоди, а лише докладно й чітко викладає її умови в резолютивній частині ухвали.

Розглянувши матеріали справи, заяву представників позивача та відповідача про затвердження мирової угоди, судом встановлено наступне.

01.08.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський ЛГЗ" в особі Тернопільської філії "Латона" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір № 12-67 поставки, за умовами п.1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність товар, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Наявність повноважень у Тернопільської філії "Латона" ТОВ "Одеський ЛГЗ" на укладення угоди № 12-67 позивач обґрунтовує з посиланням на ст.ст. 95, 96 ЦК України вимогами яких передбачено, що філії здійснюють представництво інтересів юридичної особи, яка несе відповідальність за зобов'язаннями своєї філії. Відтак, особа, яка вчинила правочин, тобто директор Тернопільської філії "Латона" ТОВ "Одеський ЛГЗ", діяла на підставі належної довіреності і у межах наданих їй повноважень.

Відповідно до п.5.1. укладеного між сторонами правочину, оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію товару по закінченню 30-ти календарних днів після її одержання. При цьому, партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній (п.1.3).

На виконання умов договору, Тернопільська філія "Латона" ТОВ "Одеський ЛГЗ" протягом 2012- 2013 р.р. поставила фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 товар загальною вартістю 59 037,94 грн.

Разом з тим, відповідачем по справі вартість отриманого товару оплачена лише частково на суму 33 188,68 грн. Неоплаченим залишається борг в сумі 25 849,29 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення боргу.

Однак, 10.04.2014 р. представники позивача та відповідача надали в судове засідання на затвердження мирову угоду, яка укладена між сторонами та підписана їх повноважними представниками.

За змістом даної мирової угоди позивач відмовляється від своїх позовних вимог в частині стягнення 2 584,6 грн. штрафу за ухилення від оплати у розмірі 10% від вартості отриманого та неоплаченого товару, а відповідач визнає заборгованість в сумі 25 849,26 грн. та зобов'язується її погасити до 7 квітня 2014 року.

Статтею 78 ГПК України встановлено, що умови мирової угоди сторін викладаються в адресованій господарському суду письмовій заяві, що підписується обома сторонами та долучається до справи.

До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

На виконання приписів ч. 2 ст. 78 ГПК України, господарський суд до затвердження мирової угоди роз'яснив представникам позивача та відповідача зазначеної процесуальної дії.

Судом, також, перевірено та підтверджено повноваження представників сторін, що підписали мирову угоду.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що подана позивачем та відповідачем мирова угода, стосується прав та обов'язків сторін щодо предмету спору, викладені в ній умови не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, що відповідає вимогам ст. 78 ГПК України, а тому вона підлягає затвердженню господарським судом, а провадження у справі - припиненню на підставі п.7 ч. 1. ст. 80 ГПК України, про що суд виносить ухвалу.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду (п.п.7.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу" №7 від 21.02.2013р. визначено, що якщо сторони не зазначили в мировій угоді про розподіл сум судового збору або не дійшли згоди з даного питання, господарський суд у залежності від конкретних обставин справи покладає судовий збір на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір (ч. 2 ст. 49 ГПК).

Так, у відповідності до вимог ст. ст. 44 - 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 49, 78, п.7 ч. 1. ст. 80, 86 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Затвердити мирову угоду, укладену між Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський ЛГЗ" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 наступного змісту:

МИРОВА УГОДА

у справі № 921/149/14-г/18

м. Тернопіль 01 квітня 2014 року

Ми, товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЛГЗ" в особі Тернопільської філії "Латона" в особі директора Сіянка В.А., який діє на підставі Положення (далі - Позивач) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі іменується Відповідач), що є сторонами у справі № 921/149/14-г/18, яка знаходиться у провадженні судді господарського суду Тернопільської області Охотницької Н.В. за позовом ТОВ "ОДЕСЬКИЙ ЛГЗ" в особі Тернопільської філії "Латона" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором поставки (ціна позову 32 739,24 грн.) домовились про укладення мирової угоди на таких умовах:

1. Відповідач визнає, що його заборгованість перед Позивачем, що виникла із неналежного виконання грошових зобов'язань за договором поставки №12-67 від 1 серпня 2012 року на момент укладення цієї Мирової угоди відповідає заявленим у позовній заяві вимогам і становить 25 849,26 грн., що підтверджується поданими суду господарськими договорами та документами, які характеризують їх виконання.

2. Відповідач гарантує, що заборгованість, яка дорівнює 25 849, 26 грн. буде погашено Позивачу на розрахунковий рахунок № 26002002018656 в АТ Дельта Банк МФО 380236 у порядку, визначеному цією Мировою Угодою: 25 849,26 грн. до 7 квітня 2014 року.

3. Позивач заявляє, що:

- з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової Угоди;

- зменшує ціну позову на - 2 584,6 грн. (штраф за ухилення від оплати у розмірі 10% від вартості отриманого та неоплаченого товару).

4. Відповідач і Позивач домовилися, що будь-які витрати, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї Мирової угоди, покладаються на Відповідача;

5. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права їхні права, права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

ПОЗИВАЧ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський ЛГЗ", вул. Сонячна, 5, м. Одеса, 65009

ЄДРПОУ 37872562

ІПН 378725615534

в особі Тернопільської філії "Латона" товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський ЛГЗ"

Директор філії підпис Сіянко В.А., печатка

ВІДПОВІДАЧ

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ІК НОМЕР_1

підпис, печатка

2. Провадження по справі припинити.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський ЛГЗ" в особі Тернопільської філії "Латона" (вул. Сонячна, 5, м. Одеса, код ЄДРПОУ 37872562) 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.00 коп.

4. Видати наказ.

5. Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя Н.В. Охотницька