Рішення № 3822876, 01.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2009 р. Справа № 55/80-09

вх. № 2521/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Бєліченко Н.М.

відповідача- Івтушок С.В. Івтушок

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Грін Лайн", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат", м. Вовчанськ

про стягнення 413175,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Грін Лайн", м. Миколаїв, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат", м. Вовчанськ, 383084,81 грн. заборгованості, 16876,72 грн. штрафних санкцій, 13214,13 грн. грошової суми за порушення грошового зобов"язання та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 13/12/08КП від 19.12.08 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару. А також просив суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові суми відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 квітня 2009 р.

13 квітня 2009 р. позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 квітня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 19 травня 2009 р.

19 травня 2009 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 333084,81 грн. та просив суд стягнути з відповідача 333084,81 грн. заборгованості, 18178,22 грн. пені, 12814,74 грн. інфляційних , 2266,98 грн. 3% річних та судових витрат. А також позивач надав довідку за підписом директора, в якій зазначив, що інших договорів, окрім договору № 13/12/08КП від 19.12.08 р., між сторонами не укладалось та між сторонами існували єдині правовідносини по купівлі- продажу м"яса яловичини замороженої, першого гатунку.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

У судовому засіданні 19 травня 2009 р. було оголошено перерву до 01 червня 2009 р.

01 червня 2009 р. відповідач надав до суду докази здійснення ним часткових проплат.

01 червня 2009 р. позивач надав належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримувала уточнені позовні вимоги .

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що вказана поставка товару є позадоговірною, оскільки у відповідача відсутній примірник вказаного договору.

Представники сторін звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

19 грудня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Грін Лайн", м. Миколаїв (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат", м. Вовчанськ (далі відповідач) було укладено договір № _13/12/08КП, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується продати продукцію, а відповідач, в свою чергу, прийняти та своєчасно оплатити її в строки та у розмірах, передбачених цим договором. Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна на продукцію узгоджена сторонами та вказується в національній валюті у рахунку на товар, який виставляється окремо на кожну партію товару. Пунктом 4.3 договору сторонами узгоджений порядок оплати, яка здійснюється відповідачем напротязі 7 -ми банківських днів на розрахунковий рахунок позивача згідно виставлених рахунків. Пунктом 6.1 договору передбачена відповідальність сторін, а саме за несвоєчасну або неповну оплату переданої продукції відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь час прострочки. Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009 р.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачеві продукцію- м"ясо яловиче морожене 1-го сорту, що підтверджується видатковою накладною № РН-712 від 26.12.08 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками товариств. У вказаній накладній зазначена кількість продукції- 20037,029 грн та ціна без ПДВ за одиницю- 24,17 грн., проте зазначено, що фактично було отримано відповідачем 20103,60 кг. продукції, що свідчить про те, що загальна вартість переданої продукції складає 583084,81 грн.

Позивачем було також виставлено до оплати відповідачеві рахунок -фактуру № СФ-712 від 26.12.08 р. на суму 583084,81 грн.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 1108 від 27.12.08 р., яка видана на отримання цінностей від ТОВ ВКФ "Грін Лайн" згідно рахунку № СФ- 712 від 26.12.08 р.

На вимогу суду позивач надав письмові пояснення за підписом директора, в яких зазначив, що між сторонами існували єдині правовідносини по купівлі- продажу м"яса яловичини замороженої, першого гатунку та вказана поставка за накладною № РН-712 від 26.12.08 р. здійснювалась саме на виконання умов договору № _13/12/08КП від 19.12.08 р..

Як вже було раніше зазначено, відповідач повинен був сплатити за отриманий товар напротязі 7 -ми банківських днів на розрахунковий рахунок позивача згідно виставлених рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахувався за отриманий товар частково, а саме перша проплата була здійснена в строк передбачений договором, а саме - 08.01.09 р. на суму 200000 грн., інші проплати були здійснені з прострочкою. Всього відповідачем було сплачено за товар на загальну суму 250000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 22 від 08.01.09 р., № 126 від 20.01.09 р., № 389 від 21.01.09 р., № 6362 від 21.01.09 р., № 78 від 27.01.09 р., № 178 від 29.01.09 р., № 252 від 06.02.09 р.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 2 від 20.01.09 р. з вимогою погасити заборгованість у сумі 383084,81 грн. за товар, отриманий за договором № _13/12/08КП від 19.12.08 р..

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати продукції, у відповідача виникла заборгованість у сумі 333084,81 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –333084,81 грн. правомірна та обгрунтована.

Враховуючи надану заяву позивачем про уточнення до позовних вимог, суд визнає її як відмовою від позову, в частині стягнення з відповідача 50000 грн. основного боргу, приймає її як таку, що не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує прав чи законних інтересів сторін та припиняє провадження в цій частині позовних вимог, відповідно до п.4 ст. 80 ГПК України

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 12814,74 грн. та 3% річних у сумі 2266,98 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні(розрахунок перевірений судом).

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 18178,22 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, у зв”язку з необгрунтуванням і непідтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також недоведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат", м. Вовчанськ(62500, Харківська обл., м. Вовчанськ, вул. Новосельська, буд. 1, код ЄДРПОУ 32447115, р/р № 26006996105517 в Першому українському міжнародному банку, МФО 350385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Грін Лайн", м. Миколаїв(54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Леніна, 67, код 31319187, р/р № 26009693803831 в ООФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Одеса, МФО 328016) 333084,81 грн. заборгованості, 18178,22 грн. пені, 12814,74 грн. інфляційних , 2266,98 грн. 3% річних, 3663, 44 грн. державного мита та 104,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення з відповідача 50000 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 03 червня 2009 року.