Рішення № 3822822, 20.05.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2009 р.

Справа № 12/59-09-1516

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Комплект".

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія БУДІНЖСЕРВІС";

про стягнення 42100,06 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Безуглий К.В. –довіреність від 26.03.2009р.;

від відповідача: Панькова Ж.В. –директор.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Комплект" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія БУДІНЖСЕРВІС" заборгованість за договором купівлі-продажу №1/14/08 від 14 травня 2008 р., на загальну суму 42100,06 грн., з яких 35 079,03 грн. - основного боргу, 450,91 грн. –3 % річних; 3607,27 грн. –пені та 2963,39 грн. –інфляційних.

В судовому засіданні 20.05.2009 р. Відповідач позов визнав повністю.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Комплект" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія БУДІНЖСЕРВІС" (Покупець) було укладено договір купівлі –продажу № 1/14/08 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався на замовлення Покупця поставляти та передавати у його власність товари господарського призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати даний Товар в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Згідно п.7.2 даний договір вступає в силу з моменту його підписання.

Згідно до п. 2.2 ціна на товар договірна та вказується в товарно - супровідних документах, по яким проводиться відпуск товару.

У відповідності до пункту 3.1 Договору, оплата за товар, що поставляється здійснюється платіжним дорученням. Днем оплати вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що розрахунок повинен бути здійснений у повному обсязі згідно виставленого рахунку, з відстроченням платежу на 14 календарних днів з моменту відпуску товару Покупцеві.

Згідно до п.5.1. сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору згідно з діючим законодавством.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що за несвоєчасні розрахунки передбачені договором покупець зобов’язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 3 % від вартості несплаченого товару за кожен день просрочки платежу.

На підставі договору Відповідач отримав від Позивача Товар (будівельні матеріали, господарські товари та інструменти) на суму 35 079,03 грн., згідно наступних видаткових накладних:

Видаткова накладна № КТ015203 від 03.10.2008 року на суму 17 803,99 грн.

Видаткова накладна № КТ015248 від 07.10.2008 року на суму 3 002,81 грн.

Видаткова накладна № КТ 015258 від 07.10.2008 року на суму 1 049,58 грн.

Видаткова накладна № КТ015738 від 14.10.2008 року на суму 13 222,65 грн.

Даний товар Відповідачем був отриманий, однак оплачений не був. У зв'язку з чим Позивач надіслав на адресу Відповідача дві претензії (від 18.11.2008 року та 30.01.2009 року) з проханням терміново вжити заходів щодо погашення заборгованості. Відповідач відповіді на претензії не надав.

Порушення Відповідачем зазначених вище договірних зобов’язань зумовило звернення Позивача до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що відповідно до вимог п.2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право виходити за межі позовних вимог для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору тільки при умові, що про це є клопотання зацікавленої сторони, а позивач відповідного клопотання не надав, суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, наданий позивачем розрахунок суми боргу, пені, інфляційних та 3 % річних від суми боргу, вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Комплект" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням цього, суд вважає, що слід стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість на загальну суму 42100,06 грн., з яких: 35079,03 грн. - сума боргу, 450,91 грн. –3 % річних; 2963,39 грн. –сума інфляційних та 3607,27 грн. –пені

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 421 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах в сумі 118 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будінжсервіс»(65020, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 100, кв. 1, код 34108266) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Комплект" (65045, м. Одеса, вул. Єврейська, 55, кв. 7, код ЄДРПОУ 13884689) 35079 (тридцять п’ять тисяч сімдесят дев’ять) грн. 03 коп. –сума боргу; 3607 (три тисячі шістсот сім) грн. 27 коп. –пені; 2963 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят три) грн. 39 коп. –сума інфляційних; 450 (чотириста п’ятдесят) грн. 91 коп. –3 % річних; 421 (чотириста двадцять одна) грн. –витрат на оплату державного мита; 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) –витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Цісельський О.В.