Ухвала суду № 38228127, 02.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22ц/790/525/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 2033/9973/12 Іващенко С.О.

Категорія: договірні Доповідач - Костенко Т.М

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Гальянової І.Г., Колтунової А.І.

при секретарі Старіковій К.В., Галушко Т.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі філії Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а

Позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі філії Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов іпотечного договору від 11.08.2006 №014/02/3-1300/2-06, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 3078, за яким в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором від 11.08.06 № 014/02/3-1300-06 ОСОБА_2 було передано в іпотеку АППБ «Аваль», на теперішній час - АТ «Райффайзен Банк Аваль», нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 73,9 кв.м. житловою площею 35,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 зобов'язання за кредитним договором належним чином виконані не були, у неї перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 12.08.2010 складала 181 424,48 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.08.2010 становила 1 431 439,14 грн.

ОСОБА_2 систематично не виконує зобов'язання з повернення належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його використання, що відповідно до п. п. 5.3, 5.5.1. іпотечного договору надає право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки.

13.01.2009 банком на адреси позичальника та іпотекодавця було направлено вимоги про усунення порушення із зазначенням суми боргу та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі непогашення заборгованості.

Проте станом на день звернення до суду ані ОСОБА_5, ані ОСОБА_2 претензію банку не задоволено та заборгованість не погашено.

Враховуючи викладене вище, позивач просив звернути стягнення на майно, яке є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 11.08.2006 №014/02/3-1300/2-06, - житловий будинок з надвірними будівлями, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 для задоволення грошових вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, проти заявлених позовних вимог заперечував, на підставі того, що в рамках позову не визначено розмір предмету іпотеки, а відтак і не визначено обсяг відповідальності відповідача.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, але про причини неявки в судове засідання не повідомила.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року позовні вимоги задоволені, звернуто стягнення на майно, що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору № №014/02/3-1300/2-06 від 11.08.2006 року, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що належить на праві власності ОСОБА_2. Грошові кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки зобов'язано використати для задоволення вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» в погашення заборгованості за кредитним договором №014/02/3-1300-06 від 11.08.2006 року в сумі 281 039, 04 дол. США, що на день ухвалення рішення становить 2 246 345,03 гривень. Вирішене питання про розподіл судових витрат.

З апеляційною скаргою на зазначене рішення звернувся представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, та просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначав, що рішення суду ухвалене з порушенням норм Конституції України, порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування роз'яснень ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ та без урахування роз'яснень ВСУ.

Ухвалою апеляційного суду від 22 січня 2014 року справа поверталася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з підстав, передбачених ч.1 ст.220 ЦПК України.

Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2014 року визначено спосіб продажу предмета іпотеки через публічні торги за ціною, що буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій згідно з Законом України «Про виконавче провадження».

На додаткове рішення апеляційних скарг не подавалось.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, 11 серпня 2006 року між АППБ «Аваль», на теперішній час - АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №014/02/3-1300/2-06, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №3078, за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 73,9 кв.м. житловою площею 35,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором №014/02/3-1300-06 від 11 серпня 2006 року.

Судом також встановлено, що за зазначеним кредитним договором систематично не виконуються зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його використання, що відповідно до п. п. 5.З., 5.5.1. Договору іпотеки надає право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції з посиланням на ст.33 Закону України «Про іпотеку» виходив з того, що боржник тривалий час не виконував або неналежно виконував основні зобов'язання за кредитним договором, а тому позивач, як іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на вимогах Закону та відповідає матеріалам справи.

Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2014 року визначено спосіб продажу предмета іпотеки через публічні торги за ціною, що буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій згідно з Законом України «Про виконавче провадження».

На теперішній час зазначене рішення є чинним, оскільки сторонами не оскаржувалось, а тому судова колегія погоджується також і з висновком суду першої інстанції в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки, а також встановлення початкової його ціни, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із приписів ст.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, крім іншого, зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Способом реалізації предмета іпотеки може бути реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої статтею 41 Закону України «Про іпотеку».

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в рішенні суду в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Таким чином, судова колегія вважає, що зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені представником ОСОБА_2, ОСОБА_3, в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -