Рішення № 3822735, 14.05.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" травня 2009 р. Справа № 6/064-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Маляренка А.В.

при секретарі Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/064-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВЕНА», м. Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурост - Буд», с. Гореничі, Києво –Святошинського району

про стягнення заборгованості 28 998,67 грн.

Представники сторін:

від позивача: Судак Д.Г. (довіреність № 11/ЮР/09 від 01.01.2009 року)

відповідача: не з’явився

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВЕНА»звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурост - Буд»про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов’язань за договором поставки № ЦК-45 від 01.07.2008 року у розмірі 28 998,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем своїх зобов’язань.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.05.2009 року.

Під час судового засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання 14.05.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали господарського суду Київської області про порушення провадження у справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи рекомендованим відправленням, суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВЕНА»(надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурост - Буд»(надалі - відповідач) 01.07.2008 року було укладено Договір поставки № ЦК-45 від (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу товар, у кількості, асортименті та по ціні, яка узгоджена сторонами, а відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до видаткових накладних: № 2564 від 01.09.2008 року на суму 8 984,25 грн., № 3008 від 03.10.2008 року на суму 2 565,00 грн., № 3097 від 13.10.2008 року на суму 9 839,25 грн., та № 3252 від 24.10.2008 року на суму 8 550,00 грн., позивачем було передано у власність відповідачу товар на загальну суму 29 938,50 грн.

Відповідно до накладної № 07000001 від 10.02.2009 року товар на суму 6 166,48 грн. був повернутий від покупця. Таким чином відповідачу було передано товар на загальну суму 24 772,02 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору, відповідач повинен здійснити повну оплату партії поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару на підставі рахунку.

Факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача на вказаних видаткових накладних, а також довіреностями № 194165 від 01.09.2008 року, № 194172 від 06.10.2008 року, № 194174 від 13.10.2008 року, № 194176 від 24.10.2008 року.

За поставлену продукцію відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді, сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурост - Буд»за поставлений товар складає 24 772,02 грн.

Зазначена заборгованість підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 року по 10.02.2009 року на суму 24 772,02 грн., який скріплений підписами та печатками уповноважених представників обох сторін.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з’явився, докази оплати суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24 772,02 грн. основного боргу, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього суму індексу інфляції –1 868,50 грн. та три проценти річних - 245,97 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування індексу інфляції та 3% річних за заявлений позивачем період.

А отже, вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох процентів річних є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього суму пені в сумі 2 112,18 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, за порушення строків оплати товару, передбачених п. 2.2 цього договору, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожний день прострочення оплати.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування пені за заявлений позивачем період. Розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи.

Таким чином, загальна сума пені за договором задовольняється у заявленому позивачем, розмірі –2 112,18 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення в повному обсязі не погашена, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно заявленим вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 22, 202, 509, 525, 526, 549, 611, 623, 625, 626, 692, 712 ЦК України, ст. 193, 230, 232 ГК України та ст.ст. 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурост - Буд»(08114, Київська область, Києво –Святошинський район, с. Гореничі, вул. Гайдая, буд. 8, код ЄДРПОУ –00497377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВЕНА»(14000, м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 67, оф. 2-3, код ЄДРПОУ - 14245188) 24 772,02 грн. –основного боргу, інфляції –1 868,50 грн., три проценти річних –245,97 грн., 2 112,18 грн. – пені, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 289,99 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Маляренко А.В.