Рішення № 3822525, 23.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.09 Справа№ 6/55

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Рівне-Борошно”, м.Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Львівська макаронна фабрика”, м. Львів

про: стягнення 625022грн. 49коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Буковський В.М.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Закритим акціонерним товариством „Рівне-Борошно” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Львівська макаронна фабрика” про стягнення 625022грн. 49коп., а саме: 314 996,00грн. основного боргу, 291 104,73грн. штрафу, 18 921,76грн. пені.

Ухвалою суду від 06.03.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.03.2009р. В судовому засіданні 24.03.2009р. представником позивача подано суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 314996грн. 00коп. основного боргу, 369853грн. 73коп. штрафу та 24040грн. 45коп. пені. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 24.03.2009р. розгляд справи відкладено на 23.04.2009р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 23.04.2009р. відповідачем повторно явки представника не забезпечено, письмового пояснення чи заперечення по суті позову не надано, однак подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати обгрунтований відзив на позовну заяву.

Дане клопотання судом відхиляється, оскільки у відповідача було достатньо часу для надіслання вказаного відзиву чи заперечень по суті спору.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

03.03.2008р. між ЗАТ „Рівне-Борошно” та ТзОВ „Торговий дім „Львівська макаронна фабрика” було укладено договір поставки № 25 БПЖ відповідно до якого позивач зобов’язувався передавати у власність відповідача товар в кількості, асортименті та за ціною, вказаною у накладних та в порядку визначеному Договором. ( п.1.1 Договору).

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем за період з 11.11.2008р. по 29.11.2008р. передано у власність відповідача по видаткових накладних: №4770 від 11.11.2008р., №4814 від 13.11.2008р., №4852 від 17.11.2008р., №4888 від 19.11.2008р., №4945 від 24.11.2008р. №5003 від 26.11.2008р., №5040 від 28.11.2008р. товар на загальну суму 358596грн.00коп.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору, покупець зобов'язаний проводити розрахунки із ЗАТ „Рівне-Борошно" за отриманий товар на протязі 5 банківських днів з моменту отримання кожної партії товару.

За отриманий товар ТзОВ “Торговий дім„Львівська макаронна фабрика” розрахувалось частково в сумі 43 600грн.00коп., станом на 24.02.2009р. заборгованість відповідача становила 314996грн.00коп.

Відповідно до ст. 712 ЦК України – за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 договору позивач просить стягнути штраф у розмірі 1% вартості неоплаченої партії товару за кожен день протермінування, розмір якого згідно представленого суду розрахунку, який міститься в заяві про збільшення позовних вимог від 20.03.2009р. №140, становить 369853грн.73коп. Розглянувши дану вимогу, суд визнав її правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4.2. договору та ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку становить 24 040грн.45коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509,526,530,625,692,712 ЦК України, ст.ст.229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Львівська макаронна фабрика”, м. Львів, вул.Городоцька, 170 ( п/р 26000000443001 в Львівській філії ВАТ КБ „Надра”, МФО 325978, код ЄДРПОУ 32894251) на користь Закритого акціонерного товариства „Рівне-Борошно”, м.Рівне, вул.Біла, 35 (р/р 26000730130990 в РОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 333012, код ЄДРПОУ 31435947) 314 996грн.00коп. основного боргу, 369853грн.73коп. штрафу, 24040грн.45коп. пені., 7088грн. 90коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.