Ухвала суду № 38221440, 10.04.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Александрова Н.В.

Доповідач - Околот Г.М.

Справа № 428/3014/13-ц

Провадження № 22ц/782/1121/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Околота Г.М.,

суддів - Гаврилюка В.К., Коротенка Є.В.,

при секретарі - Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» , треті особи- які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ПрАТ «СК «Провідна» про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП та просила стягнути на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди 26 931,09грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 22 933,94 грн., суму вартості експертного дослідження у розмірі 500 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 229,33 грн. В іншій частині у задоволенні вимог було відмовлено. ( а.с. 193-195)

Не погодившись з рішенням суду представник відповідача ПрАТ СК «Провідна» подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення та неправильне застосуванням судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду змінити, зменшивши розмір стягнутого страхового відшкодування у відповідності з вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та вимог Податкового Кодексу України. В обґрунтування скарги зазначила, що суд необґрунтовано стягнув зі страхової компанії страхове відшкодування з врахуванням 20% ПДВ , чим порушив ст.. 196 Податкового Кодексу України , оскільки надання послуг із страхування не є об'єктом оподаткування ПДВ, крім того зазначає, що вартість страхового відшкодування була здійснена експертом без врахування зносу транспортного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

За змістом ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення на її користь невідшкодованої страховою компанією частки матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що згідно висновку експерта № 75/13 від 21.08.2013 року вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Фольксваген Гольф» складає 43 212 грн., а тому, згідно ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стягнув з ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на відшкодування матеріальної шкоди 22933, 94 грн. , що становить різницю між сумою добровільно виплаченого страхового відшкодування і встановленим висновком експерта розміром матеріального збитку.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2012 року, приблизно о 20.00 годині, на перехресті проспектів Космонавтів та Гвардійського в м. Сєвєродонецьку Луганської області , ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2101» державний номерний знак НОМЕР_1 виїхав на заборонений сигнал світлофору, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN KADI» та автомобілем « VOLKSWAGEN GOLF» держаний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, який належить на праві власності ОСОБА_2 та спричинив пошкодження автомобіля « VOLKSWAGEN GOLF».

З постанови судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27.12.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 за порушення Правил дорожнього руху України на підставі ст. 124 КУпАП був притягнутий до адміністративної відповідальності, однак провадження було закрито на підставі ч.4 ст. 38 КУпАП ( а.с. 9).

З полісу № АВ/4744312 від 06.08.2012 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що ОСОБА_4 застрахував свій автомобіль у ПрАТ «СК» «Провідна» в період з 07.08.2012 року по 06.08.2013 року з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю(на одного потерпілого) в розмірі 100 000 гривень, за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) 50 000 грн., франшиза 500 грн. ( а.с. 13)

Частиною 3 ст. 386 ЦК України (глава 29) передбачено правову можливість власника, права якого порушені, на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частинами 2, 5 ст.1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона - страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначені у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 6 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 28 цього ж Закону, шкода заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу та з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Як вбачається з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи , ПрАТ «СК «Провідна» виплатила ОСОБА_2 17808,98 грн. страхового відшкодування за пошкодження автомобіля « VOLKSWAGEN GOLF» держаний номерний знак НОМЕР_2 , що сторонами не заперечується ( а.с. 119, 120)

В той же час, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 75/13 від 21 серпня 2013 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля « VOLKSWAGEN GOLF» держаний номерний знак НОМЕР_2 складає 43 212 грн. ( а.с. 161-169)

При цьому у вартість завданої шкоди враховано вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фактичного зносу у розмірі 40 743,05 грн., що спростовує з цього приводу твердження апелянта.

Вказаний висновок правомірно прийнятий судом першої інстанції як належний доказ по справі, оскільки він відповідає дійсним обставинам ДТП та не спростований у встановленому порядку відповідачем по справі.

Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно керуючись ст. ст. 22,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стягнув з відповідача як страховика 22 933,84 грн. страхового відшкодування ( 43 212 грн.- 2469,08 грн. - 17808,98 грн.) як різницю між сумою добровільно виплаченого страхового відшкодування і розміром матеріального збитку, встановленим висновком експерта, виключивши при цьому значення втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 2469,08 грн.

Доводи апелянта про те, що апелянт повинен сплатити позивачу суму без врахування ПДВ, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 закону України «Про страхування» встановлено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, як вбачається з вимог ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У висновку судової автотоварознавчої експертизи № 75/13 від 21 серпня 2013 року розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля « VOLKSWAGEN GOLF» держаний номерний знак НОМЕР_2 становить 43 212 грн. Вказаний висновок ніким не спростовано.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено порядок визначення розміру страхової виплати, яка дорівнює розміру шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу та передбачено, вартість яких саме витрат, пов'язаних із відновленням транспортного засобу, включається до розміру страхової виплати.

Страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку виплачує не відшкодування матеріальних збитків, які понесла застрахована особа, а страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи.

Отже, підстав для вирахування із страхового відшкодування ПДВ законом України «Про страхування» та законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що експертом при розрахунку вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу не було враховано коефіцієнт фізичного зносу , оскільки експертом при проведені експертизи правильно була визначена дата експлуатації транспортного засобу , а саме з 30.03.2007 року, а не з дати випуску з 2005 року, як зазначено в дослідженні ПП «Екорт» ( а.с. 93-95) і прийнятою датою експлуатації вважається дата першого документального підтвердження будь-якої дії з даним транспортним засобом, а саме дата першої реєстрації транспортного засобу яка відбулася 30.03.2007 року. Крім того, експертом при проведенні дослідження було правильно враховано ті обставини, що досліджений ним автомобіль слідів відновлюваного ремонту від раніше отриманих пошкоджень у ДТП не має. ( а.с. 162, 177,178 )

На думку колегії суддів, висновок експерта Барановського С.М. № 75/13 від 21.08.2013 року не викликає сумнівів щодо своєї достовірності та об'єктивності, оскільки саме експертне дослідження проведено згідно вимог процесуального права, Закону України "Про судову експертизу", з використанням відповідних методик експертного дослідження та інших інформаційних джерел. А тому, не має підстав стверджувати, що висновок експерта є неповним або необґрунтованим, оскільки такий висновок найбільш повно відображає розмір матеріальних збитків, завданих позивачу. Крім того, висновки експертизи оцінювалися судом згідно зі ст.212 ЦПК України у сукупності з іншими доказами, які є в матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що представник відповідача не була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, як на підставу скасування рішення суду, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки у даному випадку законодавець позбавив право апеляційного суду скасувати рішення та направити його на новий розгляд до суду першої інстанції, урівноваженням прав особи, у таких випадках, є їх можливість подати до апеляційного суду всі докази, які вони могли подати до суду першої інстанції, а також нова оцінка наявних доказів у справі з урахуванням їх позиції.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що хоча справа судом першої інстанції й була розглянута за відсутності представника відповідача , не повідомленого у передбаченому законом порядку про час та місце її розгляду, тобто з порушенням її прав, однак ця обставина, сама по собі, в даному випадку не є підставою для скасування ухваленого судом першої інстанції по справі рішення, оскільки урівноваженням прав останньої є її право на подання до суду апеляційної інстанції всіх доказів, які вона могла подати до суду першої інстанції, а також на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням її позиції (ч. 2 ст. 303 ЦПК України), однак представник відповідача цим своїм правом не скористалася і будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, до апеляційного суду не представила.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування немає, тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» - відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: