Ухвала суду № 38218901, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4135/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна компанія «Інтеренергоресурс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна компанія «Інтеренергоресурс» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна компанія «Інтеренергоресурс» звернулось до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у якому просить визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 липня 2013 року № 0002502205, 0002492205 та 0002512205.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ «Транснаціональна компанія «Інтеренергоресурс» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27 травня по 06 червня 2013 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Транснаціональна компанія «Інтеренергоресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено п акт №651/22-00/36445064 від 20 червня 2013 року у якому зазначено виявлені під час перевірки порушення вимог чинного законодавства України, зокрема:

-п.5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, 138.4 ст. 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає до сплати у сумі 73 893 грн, в т.ч. 4 квартал 2010 року 73 893 грн та завищено від»ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік на суму 331 824 грн;

-пп. 7.2.6 п.7.2 та пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України !Про податок на додану вартість» та п. 198.1 ст. 198, п.201.1 ст. 200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 194 191 грн в т.ч. по періодах: у серпні 2010 року - 68 713 грн, грудні 2010 року - 59 114 грн, квітні 2012 року - 52 022 грн, травні 2012 року - 14 342 грн.

-пп «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб, п. 3. Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого).

На підставі зазначено акту перевірки 12 липня 2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0002502205, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на суму 110 840 грн, із них: за основним платежем 73 893 грн, штрафні (фінансові) санкції 36 947 грн;

-№0002492205, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів на суму 74 696 грн з якої за основним платежем 194 191 грн, штрафні (фінансові) санкції 80 505 грн;

-№ 0002512205, яким зменшено розмір від»ємного значення суми податку на прибуток приватних підприємств у сумі 331 824 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між позивачем та його контрагентами, суд першої інстанції вірно послався на норми податкового законодавства та Закони України «Про податок на додану вартість» і Про оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За змістом п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності ( п. 5.1 ст. 5 Закону).

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 334/94- ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також інших документів, встановлених відповідно до розділу II цього Кодексу, за датою нарахування доходу, для отримання якого здійснені такі витрати, якщо інше не встановлено цим розділом.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 ст. 198 ПК).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст. 198 ПК).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу I цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п,198.3 ст. 198 ПК).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу) (п.198.6 ст. 198 ПК).

Із акта перевірки вбачається, що податковий орган піддав сумніву господарські операції, здійснені між позивачем та ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Запоріжметал Холдінг», ТОВ «Будівельна компанія «АРТ».

Так, позивач 08 липня 2010 року уклав договір №12 з ТОВ «Будівельна компанія «АРТ».

За даним договором позивач зобов'язався купити, а продавець купити та оплатити продукцію за умовах, викладених у договорі та зазначених у накладних. Ціна товару зазначена у накладних.

На підтвердження придбання товару позивач надав до суду першої інстанції податкову накладну від 21 серпня 29010 року на товар - лісоматеріали круглих хвойних порід для будівництва на суму 702 270 грн, видаткову накладну від 21 серпня 2010 року на даний товар.

19 жовтня 2010 поку між позивачем та ТОВ «Стройторг-Т» укладено договір № 19/10/10 відповідно до якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити та оплатити продукцію на умовах, викладених у договорі та зазначених у накладних.

Сума договору зазначається також у накладних.

На підтвердження факту придбання товару позивач надав податкові накладні : від 2.12.2010 року на суму 217 846,13 грн; від 03.12.2010 року на суму 136 839 грн; від 02.12.2010 року на суму 217 846,13 грн; від 03.12.2010 року на суму 136 839,29 грн.

Проте, надані до суду первинні документи не були оформлені у відповідності до вимог закону.

Так, у видатковій накладній №000421 не зазначено прізвища та посаду особи, яка відвантажила товар. У видаткових накладних № С-00000177 та № С-00000182 не зазначено посаду особи, яка відвантажила товар, а також прізвища особи, яка його прийняла.

Не надано позивачем і документів, які б підтверджували оплату купленого позивачем у ТОВ «Будівельна компанія «АРТ» та ПП «Стройторг-Т» товару, наявність складських приміщень для зберігання придбаного товару. Відсутні документи, які б свідчили про проходження товару по складу.

Так, наказом Мінтрансу, Мінстату України №488/346 від 29.12.1995 року затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та обов'язкове застосування форм первинного облік всіма суб»єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Відповідно до Правил перевезення вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота, якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Товарно-транспортна накладна оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність у позивача документів, які б свідчили реальність правочину між ним та контрагентами.

Крім того, 04 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Запоріжметал Ходінг» укладено договір № 06/01/11 відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання продати та передати у власність покупця металопрокат, а покупець прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов договору.

За умовами договору товар мав поставлятись партіями. Найменування товару, одиниці вимірювання, кількість партій товару, ціна повинні були передбачені в рахунках-фактурах, які є невід»ємною частиною договору.

В ході розгляду справи позивач не надав на дослідження суду рахунків-фактур та специфікацій.

Частина наданих позивачем видаткових накладних датовані квітнем-травнем 2012 року, тоді як відповідно до п.11 Договору строк дії договору до 31 грудня 2011 року.

Доказів щодо продовження строку дії договору позивач не надав.

Не надано позивачем до суду і товарно-транспортних накладних на підтвердження вивозу товару з місця його відвантаження.

19 травня 2010 року між позивачем та ЗАТ «ЗАНГАС-НГС» укладено договір будівельного субпідряду №105-10 відповідно до умов якого позивач як субпідрядник зобов'язався здійснити при власному керівництві, нагляді та силами будівництво ділянки газопроводу «Армянск-Джанкой» в АР Крим. На підтвердження виконання договору позивач надав наступні документи: акт № 1 приймання виконаних робіт за серпень 2010 року, довідку про вартість робіт і виконання.

Зазначені документи датовані 30 та 31 серпня 2010 року. Договір з ПП «Стройторг-Т» укладено 19.10.2010 року, податкові та видаткові накладні датовані груднем 2010 року. Договір з ТОВ «Запоріжметал Холдінг» датовано квітнем 2012 року. Отже, товар, зазначений у податкових та видаткових накладних не міг бути використаний під час виконання робіт, здійснених у серпня 2010 року.

Не надано позивачем доказів, які б свідчили про використання товару у власних господарських цілях.

Крім того, позивач уклав з ТОВ «Карат-Ліфткомплекс» договір купівлі-продажу від 17 січня 2012 року та з ТОВ «ЄВРОБОРЕКС» договір купівлі-продажу від 04 квітня 2012 року № 3.

Документи, надані позивачем до справи також були оформлені з порушеннями, про що суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні.

Також позивачем надано на дослідження до суду товарно-транспортні накладні, виданих ТОВ «Сталекс-МК». Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, доказів стосовно того на якій підставі товар зберігався у м. Вишневому та у м. Києві, позивач не надав.

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду про те, що факт купівлі позивачем товару ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Запоріжметал Холдінг», ТОВ «Будівельна компанія АРТ» не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, а також не надано доказів подальшої реалізації товару в подальшому ТОВ « Карат-Ліфткомплекс» та ТОВ «Євроборекс».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна компанія «Інтеренергоресурс» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 02 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.