Постанова № 38216426, 04.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 квітня 2014 року 13 год. 45 хв. № 826/1820/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпро" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 11 лютого 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпро" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача, які полягають у проведенні перевірки (звірки), у результаті якої складено акт від 22 січня 2014 року № 47/26-55-22-02/37955858 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Скайпро" (податковий номер 37955858) з питань документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ "Датекс С" (податковий номер 36153038) за лютий-березень та червень 2012 року (далі - акт);

- визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача, а саме визнання завищеними податкових зобов'язань у розмірі 8313860,60 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 870688,94 грн.;

- зобов'язання відповідача відновити в АС "Податковий блок" (АС Податковий блок "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість") та інших базах даних інформацію щодо показників податкової звітності позивача, а саме податкового кредиту та податкових зобов'язань, які відкориговані на підставі акта.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що дії відповідача суперечать положенням законодавства та, як наслідок, порушують права і законні інтереси позивача.

Ухвалою суду від 13 лютого 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 24 лютого 2014 року. Пояснив, що перевірку позивача проведено у законодавчо визначених порядку та спосіб. Факт складання відповідачем відповідного акта будь-яким чином не порушує права та законні інтереси позивача, оскільки не має юридичних наслідків.

У судове засідання 24 березня 2014 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 24 березня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 27 грудня 2013 року по 15 січня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача (далі - перевірка), за результатами якої складено акт.

Вказану перевірку, як вбачається зі змісту акта, проведено відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на підставі наказу від 27 грудня 2013 року № 3061, копію якого разом із повідомленням про проведення перевірки від 27 грудня 2013 року № 1359/26-55-22-02 вручено особисто під розписку законному представнику позивача до початку проведення перевірки.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 79.1. ст. 79 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Проаналізувавши викладені положення та враховуючи факт ненадання відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказуванням правомірності своїх дій та рішень, у разі їх оскарження, суду будь-яких доказів, які б свідчили про правомірність призначення та проведення перевірки позивача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача, які полягають у проведенні перевірки позивача.

Зокрема, у ході судового розгляду справи представником відповідача не надано суду копії наказу про призначення перевірки, не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав для оформлення такого наказу, не підтверджено факт направлення (вручення) позивачу письмового запиту, що передбачено пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а також не підтверджено факт направлення (вручення) позивачу до початку перевірки копії наказу, на підставі якого проведено перевірку.

При цьому, суд зазначає, що акт, який складається за результатами вчинених контролюючим органом дій щодо проведення перевірок та звірок платника податків, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, надається судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року № 21-237а13.

До того ж, акт є службовим документом, який жодним чином не може порушувати прав та законних інтересів позивача.

Таким чином, склавши за результатами проведеної перевірки акт, відповідач, за переконанням суду, не порушив прав та законних інтересів позивача.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача суд зазначає наступне.

Внесення або зміна інформації у базах даних інформаційних систем, які використовуються контролюючим органом, не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Крім того, як пояснив у ході судового розгляду справи представник відповідача, жодних нарахувань або збільшення податкових зобов'язань, як і зменшення розміру податкового кредиту, що могло б призвести до змін у структурі податкових зобов'язань позивача, за результатами проведення перевірки позивача відповідачем не здійснено.

Тобто, як вбачається з викладених обставин, відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача відновити в АС "Податковий блок" та інших базах даних інформацію щодо показників податкової звітності позивача.

До того ж, відображення у базах даних відповідних показників, за переконанням суду, відноситься до дискреційних повноважень контролюючого органу.

Так, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80) 2 "Щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-му засіданні заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Під дискреційними повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпро" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпро", за результатами якої складено акт від 22 січня 2014 року № 47/26-55-22-02/37955858 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Скайпро" (податковий номер 37955858) з питань документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ "Датекс С" (податковий номер 36153038) за лютий-березень та червень 2012 року.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин