Постанова № 38216419, 20.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 січня 2014 року м. Київ № 826/16343/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., за участю секретаря судового засідання Левченко І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Приватного підприємства "Тісо" до Державної податкової інспекції у Дарниць-кому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового пові-домлення-рішення від 13.06.2013 №0002332220,

в с т а н о в и в:

Позов обґрунтовано відсутністю зазначених в акті перевірки порушень, посилаючись на наявність первинних документів, які підтверджують фактичне виконання ТОВ "Телсі" монтажних робіт.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з наведених підстав.

Представник відповідача під час судового розгляду справи не визнав позов, надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Телсі", у зв'язку з чим відповідач зазначає про не підтвердження господарських операцій між позивачем та даним контрагентом.

До судового засідання 19.12.2013 відповідач не забезпечив явку свого представника, причин чого суду не повідомив, у зв'язку з чим і згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що згідно з наказом від 23.05.2013 №521-п та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Телсі", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2013 по 28.02.2013, за результатами якої відповідачем складено акт від 29.05.2013 №2427/2220/16298941 та винесено позивачу податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 №0002332220, яким йому збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 165900 грн. (у т.ч.: основний платіж - 132720 грн., штраф - 33180 грн.).

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.08.2013 №3376/10/26-15-10-04-04 та Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 №11393/6/99-99-10-0615 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Спірне грошове нарахування здійснено у зв'язку з порушенням позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК в результаті чого, як зазначено в акті, у лютому 2013р. занижено ПДВ на 132720 грн., що підлягає сплаті до бюджету.

Згідно з актом зміст порушень полягає у тому, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ 132720 грн., нарахованих на користь ТОВ "Телсі" з огляду на надходження до "транзитного" акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.05.2013 №1720/22.9/31200891 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Телсі", в якому зазначено про відсутність останнього за місцезнаходженням, а також зроблено висновок про те, що правочини ТОВ "Телсі" мають ознаки фіктивності, пору-шують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без наміру створення правових наслідків.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здій-нення операцій з придбання товарів та послуг (пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахо-ваних (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Ко-дексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткову-ваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч.2 ст.3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9) та які повинні містити обов’язкові реквізити первинних документів, визначені у ч.2 ст.9.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вірно встановлено перевіркою і не заперечується позивачем, останнім відображено в податковому обліку з ПДВ результати фінансово-господарських відносин з ТОВ "Телсі" та задекларовано у складі податкового кредиту з ПДВ за лютий 2013р. 132720 грн. у зв'язку з придбанням у ТОВ "Телсі" робіт (послуг) вартістю 796320 грн. з ПДВ.

На підтвердження правомірності декларування спірних сум податкового кредиту з ТОВ "Телсі", позивач надав до перевірки:

- договір підряду від 21.02.2013 №7, укладеним між ним (Замовник) і ТОВ "Телсі" (Під-рядник), згідно з яким останній зобов'язується виконати комплекс монтажних робіт по встановленню двадцяти систем вимірювання споживання рідких та газоподібних сумішей на загальну вартість 796320 грн. (у т.ч. ПДВ – 132720 грн.), а також протокол погодження договірної ціни (додаток №1);

- копію платіжного доручення 27.02.2013 №3, згідно з яким позивачем здійснено перед-плату коштів в загальній сумі 796320 грн. (у т.ч. ПДВ – 132720 грн.) на користь ТОВ "Телсі";

- копію податкової накладної від 28.02.2013 №233 на суму 796320 грн. (у т.ч. ПДВ – 132720 грн.), виписаної ТОВ "Телсі";

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з 01.02.2013 по 27.09.2013, згідно з якою позивачем відображено в бухгалтерському обліку перерахування на користь ТОВ "Телсі" 796320 грн. (дебет).

На виконання вимог ухвали суду від 12.11.2013 позивач надав копію акта здачі-прий-мання робіт (а.с. 51), складеного між позивачем і ТОВ "Телсі" про те, що останнім виконано комплекс монтажних робіт встановленню двадцяти систем вимірювання споживання рідких та газоподібних сумішей на загальну вартість 796320 грн. (у т.ч. ПДВ – 132720 грн.).

Дослідивши надані позивачем матеріали, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4.2 договору від 21.02.2013 №7 роботи вважаються виконаними та прийня-тими Замовником після підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання всіх виконаних робіт за даним договором.

Зміст договору підряду від 21.02.2013 №7 не містить конкретизації підрядних робіт і об'єктів, на яких вони проводитимуться. Водночас, наданий позивачем акт, окрім наймену-вання і загальної вартості робіт (з ПДВ), також не містить інших відомостей про натуральні, кількісні і вартісні вимірники (складові) робіт, що не дозволяє суду встановити точний зміст і обсяг робіт, що доручалися для виконання ТОВ "Телсі", та їх фактичний результат.

З метою з'ясування всіх обставин справи ухвалою суду від 12.11.2013 витребувано від позивача письмові пояснення і докази на їх підтвердження щодо конкретного найменування і обсягу виконаних ТОВ "Телсі" підрядних робіт за договором підряду від 21.02.2013 №7; часу і місця виконання ТОВ "Телсі" робі за договором підряду від 21.02.2013 №7; підстав та необхідності здійснення авансового платежу.

Однак, витребуваних судом матеріалів позивач не надав, а вході розгляду справи представник позивача не пояснив суду вказаних обставин.

Таким чином, позивач не довів перед судом дійсний зміст і обсяг робіт, що дору-чалися для виконання ТОВ "Телсі", та їх фактичний результат.

Також, дійсність наданого акта здачі-приймання робіт і правдивість зазначених в ньому відомостей про виконання підрядних робіт викликають у суду сумніви, обґрунтовані відсутністю цього документа на час проведення перевірки, а також суперечливістю наданих позивачем до суду матеріалів.

Так, даний акт не містить дати і місця його складення, а в ході розгляду справи пред-ставником позивача не надано суду пояснень щодо часу і місця оформлення даного акта.

Водночас до перевірки цей акт не надавався, а в наданій позивачем до суду оборотно-сальдовій відомості по рах. 631 за період з 01.02.2013 по 27.09.2013 відображено лише прове-дення позивачем оплати в сумі 796320 грн. (Дт), але нічого не вказано про оприбуткування робіт станом на 27.09.2013, що підтверджує відсутність фактичного виконання робіт та їх документального підтвердження на час проведення перевірки.

Крім цього, як пояснив представник позивача підрядні роботи замовлялися ТОВ "Тел-сі" з метою виконання позивачем своїх зобов'язань перед ПАТ "Київгаз" згідно з договором на виконання робіт №9/253 від 18.02.2013, копія якого наявна у справі (а.с. 52-55). На під-твердження виконання цього договору позивач надав копії складених між ним (Підрядник) і ПАТ "Київгаз" (Замовник) актів приймання виконаних будівельних робіт за травень-серпень 2013р. (форма №КБ-2в) і довідки про вартість будівельних робіт (форма №КБ-3) (а.с. 115-246), а також акти про прийняття закінченого будівництвом об'єкта системи газопостачання за червень, складені у квітні-липні 2013р. (а.с. 94-114).

У вказаних актах Підрядником зазначено саме позивача, проте відсутні будь-які відо-мості про залучення Субпідрядника, зокрема ТОВ "Телсі". Крім того, загальна вартість робіт зазначена в акті здачі-приймання робіт між позивачем і ТОВ "Телсі" ніяким чином не корес-пондується з наданими позивачем до суду довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, складених на підставі укладеного позивачем договору із ПАТ "Київгаз" від 18.02.2013 №9/953. В ході розгляду справи пред-ставник позивача не пояснив суду і не надав доказів, які б документально підтверджували питому вагу робіт, що доручалися для виконання ТОВ "Телсі" у лютому 2012р. у загальному обсязі робіт, виконаних позивачем на користь ПАТ "Київгаз" згідно договору від 18.02.2013 №9/953.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність належного доку-ментального і фактичного підтвердження виконання ТОВ "Телсі" підрядних робіт, а твер-дження позивача про проведення господарських операцій не підтверджується іншими дока-зами про їх фактичне здійснення.

Посилання позивача на статус ТОВ "Телсі" як платника ПДВ не доводить фактичного виконання робіт. Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відпові-дальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не звільняє останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків перевірки та погоджується з тим, що лише формальна наявність у справі акта прийому-здачі робіт і податкової накладної до договору від 21.02.2013 №7, а також здійснення грошових платежів, не є достатнім і беззаперечним документальним і фактичним підтвердженням виконання підрядних монтажних робіт ТОВ "Телсі" і не дає можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту з ПДВ.

Водночас суд не бере до уваги доводи відповідача про недійсність правочину та пору-шення правочином публічного порядку, що зазначено в акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 20.05.2013 №1720/22.9/31200891 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Телсі", оскільки неможливість органів ДПС провести зустрічну звірку не є достатнім доказом недійсності та/або нікчемності правочину.

Проте помилковість таких доводів відповідача в даному випадку не може бути достат-ньою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що фактичність виконання підрядних робіт саме ТОВ "Телсі", обставини чого відповідно до розподілу обов'язку доказування покладено саме на позивача, останнім доведено не було.

Як вірно встановлено перевіркою, призвело до заниження ПДВ у лютому 2013р. на 132720 грн., тому донарахування вказаних податкових зобов'язань і застосування штрафних санкцій відповідає вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, ст.123 ПК і суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи встановлені судом обставини і наведені мотиви та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 122, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Приватному підприємству "Тісо" у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко