Ухвала суду № 38214801, 08.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 р.Справа № 591/868/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24.02.2014р. за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 591/868/14-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА:

24 лютого 2014 року ухвалою Зарічного районного суду м. Суми зупинено дію рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради № 160 від 16 жовтня 2013 року «Про організацію проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Ромни».

Зупинено дію рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради № 194 від 18 грудня 2013 року «Про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Ромни» до набрання рішенням в даній справі законної сили.

Заборонено виконавчому комітету Роменської міської ради вчиняти будь-які дії, спрямовані на підготовку та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Ромни.

У апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. При цьому зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та не враховано, що позивачем не представлено конкретних доказів наявності підстав для забезпечення адміністративного позову. Крім того, зазначає, що прийняття оскаржуваного рішення має своїм наслідком завдання шкоди претендентам на участь у конкурсі з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ромни.

Сторони у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, отже, з урахуванням норми частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перешкод для розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явились, не вбачається.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 12 лютого 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради №194 від 18.12.2013 року "Про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Ромни" та №160 від 16.10.2013 року "Про організацію проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Ромни" (а.с.1-3).

У позові також заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень Виконавчого комітету Роменської міської ради №160 від 16.10.2013 року та №194 від 18.12.2013 року, а також шляхом заборони проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Ромни на підставі Рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради №194 від 18.12.2013 року до набрання законної сили судовим рішенням.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався нормами статей 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України та виходив з наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Під наявністю очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення слід вважати необхідність достовірно встановити, що в разі невжиття заходів забезпечення позову правам та свободам позивача буде спричинено шкоду, виявити в чому вона буде полягати. Таким чином, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Щодо формулювання про необхідність докласти значні зусилля для відновлення прав та свобод позивача без вжиття заходів забезпечення позову, суд при встановленні цієї обставини має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень Виконавчого комітету Роменської міської ради №160 від 16.10.2013 року та №194 від 18.12.2013 року, а також шляхом заборони відповідачу вчиняти дії з підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ромни, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, з оскаржуваної ухвали не можливо встановити мотиви, з яких суд першої інстанції виходив при прийнятті рішення, не наведено обгрунтованого висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

З огляду на вищезазначене,колегія суддів вбачає підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 199 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.6 ч.1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст.202, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області - задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24 лютого 2014 року по справі №591/868/14-а - скасувати.

Клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову по справі №591/868/14-а - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А.

Помічник судді Цюпак О.П. Повний текст ухвали виготовлений 14.04.2014 р.