Постанова № 38214760, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18368/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032220, № 0000042220, № 0000052220 від 17 червня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, з 28 травня 2013 року по 01 червня 2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин платників податків з ТОВ «Асіті Трейд» (код ЄДРПОУ 37318569) за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт № 375/1-22-20-18017573 від 05 червня 2013 року.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року на загальну суму 584 430,00 грн.; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 24 634,00 грн. та донараховано податок на додану вартість на загальну суму 483 566,00 грн., відповідно по періодам: грудень 2011 року - 483 566,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000032220 від 17 червня 2013 року, податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 584 430,00 грн.; № 0000042220 від 17 червня 2013 року, податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 483 566,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 241 783,00 грн.; № 0000052220 від 17 червня 2013 року, згідно з яким завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 24 634,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 10 квітня 1998 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 054476.

ТОВ «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» взято на облік в якості платника податків 30 вересня 1991 року у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 14437/09-28 від 16 квітня 2002 року.

Згідно зі Свідоцтвом № 37049229 про реєстрацію платника податку на додану вартість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» зареєстровано в якості платника ПДВ 05 грудня 2002 року.

19 грудня 2011 року між ТОВ «ВФ «Інвекс Телеком» (покупець) та ТОВ «Асіті Трейд» (продавець) укладено договір поставки № 1219/4, за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію за адресою: м. Київ, вул. Ісаакяна, 17, кімн. 210, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію: комплект екранованої камери до ТЗИ «Гарант-3РМ» - 16.9.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач посилається в акті перевірки на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 617/22-90/37318569 від 01 березня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асіті Трейд» (ЄДРПОУ 37318569) з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01 листопада 2011 року по 31 січня 2013 року».

Як вбачається з акту № 617/22-90/37318569 від 01 березня 2013 року, на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Асіті Трейд» відсутні, підприємство за адресою, вказаною в реєстраційних документах, не знаходиться, тому перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС ОР ДПА у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТАХ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АРМ «Аудит» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України».

Також, службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 775/ДПІ/07-10/3 від 27 лютого 2013 року надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Асіті Трейд», яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність директора до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та копію експертного дослідження зразків підпису директора ОСОБА_6

Крім того, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано висновок проведеної судово-почеркознавчої експертизи № 153 від 22 лютого 2013 року СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській області на підставі постанови про призначення судової експертизи від 04 лютого 2013 року за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110100000032 від 22 листопада 2012 року, відповідно до якого підписи, які виконані від імені гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, виконані в графі «директор» в наступних документах: в заявці на формування посиленого сертифіката підписувала ЕЦР від 30 січня 2013 року на 1 арк.; в наказі № 3 від 19 серпня 2011 року на 1 арк.; в картці приєднання № 37318569 на 1 арк.; ймовірно виконані не гр. ОСОБА_6, а іншою особою».

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем надано до суду першої інстанції копії відповідних первинних документів, а саме: договір, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що окремі з наданих позивачем первинних документів не відповідають вищевказаним вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: видаткові накладні та податкові накладні не містять даних, які б дали змогу ідентифікувати особу, що підписувала зазначені документи, а саме: не зазначені посади та особисті підписи відповідальних осіб.

Крім того, позивачем не надано до суду першої інстанції та необґрунтовано неможливість подання копій довіреностей на отримання продукції за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, колегія суддів зазначає про те, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів під час розгляду справи керується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, в якій зазначено, що підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права. та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а, отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності, оскільки первинні документи, які надані позивачем на підтвердження реальності укладених договорів з його контрагентом, колегія суддів не вважає належними доказами у справі, зважаючи на той факт, що особа, відповідальна за фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача у періоді, що перевірявся, не підписувала первинні документи, що знайшло своє підтвердження належними та допустимими доказами у справі.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Отже, колегія суддів констатує відсутність належного документального підтвердження виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентом.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не засновані на нормах права, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період не знайшли у повній мірі свого підтвердження відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оформлення її результатів у формі акту та прийняття на його основі податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нову.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 15 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.