Ухвала суду № 38214169, 09.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 р. Справа № 522/4710/13-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Нікітіна С.Й.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеського обласного військового комісаріату на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату (далі Одеський ОВК) про визнання протиправними дій:

- Міністерства оборони України щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством України;

- Одеського ОВК щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством України,

а, також, про стягнення з Міністерства оборони України суми недоплаченої частини одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі 515 227, 50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він був звільнений з військової служби в запас та визнаний інвалідом 3-ї групи, яку встановлено в результаті травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. На думку позивача, він отримав одноразову грошову допомогу (179 482, 50 грн.) у значно меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідачі позов не визнали, вказуючи, що одноразова грошова допомога виплачена позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства України з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, визначених в Додатку 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2013 року позов ОСОБА_4 до Одеського ОВК та Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та стягнення коштів задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством України.

Визнано протиправними дії Одеського ОВК щодо виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством України.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 суму недоплаченої частини одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі 515 227, 50 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеський обласний військовий комісаріат подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач проходив дійсну військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника кафедри тактики факультету Військового інституту Одеського національного політехнічного університету.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 27.10.11 №1174 він був звільнений з військової служби в запас та наказом начальника Військової академії (по стройовій частині) від 12.12.11 №121 з 10 грудня 2011 року виключений із списків особового складу Військового інституту Одеського національного політехнічного університету.

Згідно висновку медико-соціальної експертної комісії його визнано інвалідом 3-ї групи, яку встановлено в результаті захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №928784 від 15.02.12, витягом з Протоколу №3 від 08.06.12 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

21 грудня 2012 року позивач отримав одноразову грошову допомогу розмірі 179 482, 50 грн. з розрахунку грошового забезпечення в розмірі 6 647, 50 грн. (30 х 6647, 50 грн. = 179482,50 грн.), що підтверджується довідкою Військової академії №6/15/216 від 22.02.12 та платіжним дорученням №384 від 20.12.12.

Згідно довідки Військової академії №6/76/13 від 04.02.13 протягом 2011 року, перебуваючи на посаді начальника кафедри тактики факультету Військового інституту Одеського національного політехнічного університету - на останній посаді, яку він займав на день звільнення, позивач отримав грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 6 647,50 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 5 787, 50 та премію до 20-ї річниці Збройних Сил України в розмірі 6 647, 50 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що одноразова грошова допомога протиправно виплачена позивачу без врахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення - грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії до 20-ї річниці Збройних Сил України, оскільки перелік додаткових видів грошового забезпечення, визначених в додатку 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, не є вичерпним.

В апеляційній скарзі Одеського обласного військового комісаріату вказується, що одноразова грошова допомога виплачена позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства України з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, визначених в Додатку 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В Рішенні Верховного Суду України від 12 листопада 2013 року у справі про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2013 року (К/9991/91372/11) з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм ч.2 ст. 9 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або періодичні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», зазначено наступне:

«Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону №2011-XII).

За змістом частини другої статті 16 зазначеного Закону, у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року № 499 затвердив Порядок, згідно з підпунктом 2 пункту 2 якого одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), зокрема інвалідам III групи, у разі настання інвалідності в період проходження військової служби, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.

Абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.

Водночас частина друга статті 9 Закону № 2011-XII елементи грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон №2011-XII, який має вищу юридичну силу.

Крім цього, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року, абзац п'ятий підпункту 4 пункту 2 Порядку в частині визначення грошового забезпечення військовослужбовців, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років визнано незаконним та нечинним.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні ним норм матеріального права, а тому його судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції».

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються мотивувальною частиною Рішення Верховного Суду України, яка, згідно з ч.1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковою для застосування.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані та погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Одеського обласного військового комісаріату - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 квітня 2014 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець