Постанова № 38213067, 31.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року № 826/19370/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №39426552203 від 27.08.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, (далі - відповідач), про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №39426552203 від 27.08.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, відтак дії відповідача щодо встановлення у Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Арх-Ательє", ТОВ "Інтеріор-Сервіс" та ТОВ "Інвестбудпроект" за квітень 2012 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними договори між позивачем та зазначеними контрагентами, в силу чого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судове засідання 27.01.2014 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ "Арх-Ательє" (код ЄДРПОУ 31515812), ТОВ "Інтеріор-Сервіс" (код ЄДРПОУ 37950226), ТОВ "Інвестбудпроект" (код ЄДРПОУ 25269223) за квітень 2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн" (код ЄДРПОУ 36147794) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ "Арх-Ательє" (код ЄДРПОУ 31515812), ТОВ "Інтеріор-Сервіс" (код ЄДРПОУ 37950226), ТОВ "Інвестбудпроект" (код ЄДРПОУ 25269223) за квітень 2012 р. від 05.08.2013 р. №180/26-55-22-03/36147794 (надалі - Акт перевірки №180/26-55-22-03/36147794).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №180/26-55-22-03/36147794, позивачем порушено вимоги п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за квітень 2012 року у сумі 383517,00 грн.; завищення від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2012 року у сумі 383517,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №180/26-55-22-03/36147794 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №39426552203 від 27.08.2013 р., яким встановлено завищення позивачем від’ємного значення різниці поточного звітного періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 20.2 декларації з податку на додану вартість) у розмірі 383517,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн" зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.09.2008 р., взято на податковий облік у ДПІ у Печерському районі м. Києва 10.09.2008 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 23.09.2008 р.

Судом встановлено, що між ТОВ "Девіжн Констракшн", як генпідрядником, та ТОВ "Арх-Ательє", як субпідрядником, були укладені наступні договори субпідряду:

- Договір субпідряду №16/02-12 від 16.02.2012 р., відповідно до умов якого субпідрядник зобов’язується на свій ризик виконати комплекс робіт (Оздоблювальні роботи 4, 5, 6 ,15-го поверхів секції «Б») на об’єкті Адміністративно-готельного та торгово-розважального центру з паркінгом на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, а генпідрядник зобов’язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Склад і обсяг робіт за цим договором визначається відповідно до кошторисів та/або договірних цін, які сторони складають та підписують протягом строку дії цього договору;

- Договір субпідряду №6/03-11 від 11.03.2011 р., відповідно до умов якого субпідрядник зобов’язується на свій ризик виконати комплекс робіт (штукатурка а та затірка стін, цегляна кладка перегородок, влаштування стель та перегородок з ГКЛ, влаштування цементно-піщаної стяжки підлоги) на об’єкті «Адміністративно-торговельний центр» за адресою на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва, а генпідрядник зобов’язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Склад і обсяг робіт за цим договором визначається відповідно до кошторисів та/або договірних цін, які сторони складають та підписують протягом строку дії цього договору;

- Договір субпідряду №11/05-11 від 17.05.2011 р., відповідно до умов якого субпідрядник зобов’язується на свій ризик виконати комплекс робіт (улаштування перегородок, улаштування стяжок 4-го та 5-го поверхів в секції А) на об’єкті «Адміністративно-торговельний центр на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва», а генпідрядник зобов’язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Склад і обсяг робіт за цим договором визначається відповідно до кошторисів та/або договірних цін, які сторони складають та підписують протягом строку дії цього договору.

З Акту перевірки №180/26-55-22-03/36147794 вбачається, а також підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження виконання будівельних робіт ТОВ "Арх-Ательє" виписало акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 1370862,00 грн., в т.ч. ПДВ 228476,90 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Арх-Ательє" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 1370862,00 грн., в т.ч. ПДВ 228476,90 грн. (т.1 а.с. 146-181), що оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Факт оплати позивачем робіт, виконаних ТОВ "Арх-Ательє" згідно зазначених вище договорів підтверджується, дослідженими судом наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Девіжн Констракшн", як генпідрядником, та ТОВ "Інвестбудпроект", як субпідрядником, був укладений Договір субпідряду №135/10-11 від 08.09.2011 р. (надалі – Договір №135/10-11), відповідно до умов якого субпідрядник зобов’язується на свій ризик виконати комплекс робіт по прокладанню кабельних ліній 10кВ від РП-462-ТП №3 – ТП №2 – ТП №1 – ТП-4233 на об’єкті: Зовнішнє електропостачання адміністративно-готельного та торгово-розважального центру з паркінгом на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, а генпідрядник зобов’язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Склад і обсяг робіт за цим договором визначається відповідно до кошторисів та/або договірних цін, які сторони складають та підписують протягом строку дії цього договору

З Акту перевірки №180/26-55-22-03/36147794 вбачається, а також підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження виконання будівельних робіт ТОВ "Інвестбудпроект" виписало акти приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 98-101, 104-106) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 96-97, 102-103) на загальну суму 343135,40 грн., в т.ч. ПДВ 57189,23 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Інвестбудпроект" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 343135,40 грн., в т.ч. ПДВ 57189,23 грн. (т.1 а.с. 108-109), що оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Факт оплати позивачем робіт, виконаних ТОВ "Інвестбудпроект" згідно Договору №135/10-11 підтверджується, дослідженими судом наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Судом встановлено, що між ТОВ "Девіжн Констракшн", як генпідрядником, та ТОВ "Інтеріор-Сервіс", як субпідрядником, був укладений Договір субпідряду №15/03/2012 від 15.03.2012 р. (надалі – Договір №15/03/2012), відповідно до умов якого, субпідрядник зобов’язується на свій ризик виконати комплекс робіт (нанесення декоративної штукатурки Terabontille у апартаментах 16-20 поверхи, об'ємом 7500 м.кв.) на об’єкті: Адміністративно-готельний та торгово-розважальний центр з паркінгом на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, а генпідрядник зобов’язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Склад і обсяг робіт за цим договором визначається відповідно до кошторисів та/або договірних цін, які сторони складають та підписують протягом строку дії цього договору

З Акту перевірки №180/26-55-22-03/36147794 вбачається, а також підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження виконання будівельних робіт ТОВ "Інтеріор-Сервіс" виписало акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 р. (т.1 а.с. 82-84) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2012 р. (т.1 а.с. 81) на загальну суму 587105,28 грн., в т.ч. ПДВ 97850,88 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Інтеріор-Сервіс" була оформлена на користь позивача податкова накладна №2 від 26.04.2012 р. на загальну суму 587105,28 грн., в т.ч. ПДВ 97850,88 грн. (т.1 а.с. 86), що оформлена у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містить всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Факт оплати позивачем робіт, виконаних ТОВ "Інтеріор-Сервіс" згідно Договору №15/03/2012 підтверджується, дослідженими судом наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача, - ТОВ "Арх-Ательє", ТОВ "Інтеріор-Сервіс" та ТОВ "Інвестбудпроект" були належним чином зареєстровані як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб’єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженою судом, наданою позивачем податковою декларацєю з ПДВ з додатками, зокрема, в розрізі контрагентів за квітень 2012 р., всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ "Арх-Ательє", ТОВ "Інтеріор-Сервіс", ТОВ "Інвестбудпроект"та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданій декларації, порядку її оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов’язок контролювати звітність контрагентів на суб’єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб’єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на Акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 24.07.2012 р. №524/22-507/37950226 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Інтеріор-Сервіс" (код за ЄДРПОУ 37950226) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за квітень 2012 року, Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Арх-Ательє" (код за ЄДРПОУ 31515812) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування та повноти декларування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, за період з 01.03.2012 по 30.04.2012 від 04.09.2012 р. №1284/22-20/31515812, Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудпроект" (код ЄДРПОУ 25269223) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків з ТОВ "Ентхілл" (код ЄДРПОУ 37331553) за лютий, квітень, травень 2012 року від 12.09.2012 р. № 3669/22-4/25269223, як на докази недійсності зазначених вище правочинів, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання, зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Арх-Ательє", ТОВ "Інтеріор-Сервіс", ТОВ "Інвестбудпроект" недійсними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов’язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Арх-Ательє", ТОВ "Інтеріор-Сервіс", ТОВ "Інвестбудпроект", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Арх-Ательє", ТОВ "Інтеріор-Сервіс", ТОВ "Інвестбудпроект", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що зазначені вище договори з ТОВ "Арх-Ательє", ТОВ "Інтеріор-Сервіс", ТОВ "Інвестбудпроект", були укладені позивачем з метою виконання своїх обов’язків як генпідрядника перед ТОВ "Компанія "Нітеко", що підтверджується наявними в матеріалах справи Договором генерального підряду №1/25/2007 від 20.08.2007 р., Договором про заміну сторони (генпідрядника за договором генерального підряду №1/25/2007 від 20.08.2007 р. викладеного в новій редакції додатковою угодою №15 від 23.09.2010 р. від 10.03.2011 р., Актом приймання-передачі будівельного майданчика до Договору генерального підряду №1/25/2007 від 20.08.2007 p. викладеного в новій редакції додатковою угодою №15 від 23.09.2010 р. від 10.03.2011 р., Сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об’єкта серії КВ №16512048345.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов’язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для встановлення завищення позивачем від’ємного значення різниці поточного звітного періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 20.2 декларації з податку на додану вартість) у розмірі 383517,00 грн.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Арх-Ательє", ТОВ "Інтеріор-Сервіс" та ТОВ "Інвестбудпроект" з порушенням вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що спричинило: завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за квітень 2012 року у сумі 383517,00 грн.; завищення від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2012 року у сумі 383517,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення №39426552203 від 27.08.2013 р.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення у Акті перевірки №180/26-55-22-03/36147794 порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн" п.198.1, п.198.6 ст. 198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за квітень 2012 року у сумі 383517 грн., завищення від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2012 року у сумі 383517 грн., то така позовна вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Акт перевірки є письмовою формою документування наслідків проведеної органами державної податкової інспекції перевірки діяльності суб’єкта господарювання, в якому, за період, що перевірявся, відображається дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства щодо здійснення господарсько-фінансової діяльності та виконання зобов’язань по сплаті податків та обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів. В акті перевірки відображаються фактичні дані та висновки посадових осіб, які проводять перевірку.

Суд погоджується з доводами позивача про помилковість висновків відповідача, однак, в даному випадку, правильність чи неправильність суджень посадових чи службових осіб відповідача, зроблених ними на основі фактичних даних, внутрішнього переконання, освітньо-кваліфікаційного рівня чи розумово-інтелектуальних здібностей, щодо застосування положень законодавства чи викладення аргументів у Акті перевірки не можуть бути підставою для задовлення зазначеної вище позовної вимоги.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №39426552203 від 27.08.2013 р.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн" (ідентифікаційний номер 36147794) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко