Рішення № 38212802, 14.04.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18665/13-ц

Провадження № 2/344/1153/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

за участю прокурора Ляхович Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки і піклування м.Івано-Франківська, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора м.Івано-Франківська в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування виконкому Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, в подальшому в судові засідання 24.03.2014, 25.03.2014р. та 10.04.2014 р. не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, суд вважав за можливе завершити розгляд справи без участі відповідача.

Представник органу опіки та піклування позовні вимоги не підтримав, надавши відповідний висновок.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, заслухавши думку самого неповнолітнього ОСОБА_2 (12 років 10 місяців), дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано 30.04.2013 року, згідно заочного рішення Івано-Франківського міського суду (а.с.6-7), сина ОСОБА_2 залишено проживати з матір'ю.

В період шлюбу в подружжя народився ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчується копією Свідоцтва про народження (а.с.4).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ОСОБА_4 неодноразово зверталася до правоохоронних органів з приводу вчинення насильства в сімї відповідачем, який притягувався неодноразово до адміністративної відповідальності. Відповідач, зі слів ОСОБА_4 сином не цікавиться, вихованням не займається, натомість в присутності дитини наносить тілесні ушкодження дружині, принижує її та дітей, чим завдає моральних страждань дітям.

Відповідно до ст. 141, 180 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Вирішуючи спір, суд враховує зазначені роз'яснення Пленуму Верховного Суду України і з'ясовує які безсумнівні докази свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, у чому полягає винна поведінка відповідача, свідоме нехтування ним своїми обов'язками, чи вживалися до нього заходи реагування, а також досліджує соціально-побутових умов життя та матеріального становища відповідача.

З пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_5 судом встановлено, що відповідач періодично вчиняє конфлікти в сім'ї, часто бив дружину ОСОБА_4, поводиться жорстоко. Від такої поведінки діти страждають.

Свідок ОСОБА_6 (старша сестра ОСОБА_2, дочка відповідача) підтвердила вживання відповідачем алкоголю та агресивність при цьому його поведінки, часті побої з його сторони.

Свідок ОСОБА_4 (колишня дружина відповідача, мати ОСОБА_2) суду пояснила, що ще в 1996 році відповідач притягався до кримінальної відповідальності за нанесення тілесних ушкоджень, внаслідок чого був звільнений з органів МВ УМВС, під час спільного життя тричі подавала до суду на розлучення. Принижує її та дітей, виражається нецензурно. В червні 2013 року з рушниці вистрілив у будинку, з жовтня 2013 року вона з дітьми пішла з будинку, де проживали, і зараз тимчасово живуть за іншим місцем проживання.

Відповідач на запитання суду щодо нанесення тілесних ушкоджень, не заперечив такий факт вказуючи таку поведінку «у виховних цілях».

За характеристикою ОСОБА_2, учня ЗОШ, вбачається, що вихованням і навчанням цікавиться мати (а.с.10).

Згідно довідки відділу МВ УМВС в Івано-Франківській області, постанов суду вбачається, що ОСОБА_3 вчиняв насильство в сім'ї, за що притягався до адміністративної відповідальності (а.с.13-17,50-52, 64-67), 13.04.2013р., 02.09.2013 року порушено кримінальне провадження за тілесні ушкодження (а.с.21, 22), 23.06.2013 року порушено кримінальне провадження за погрозу ОСОБА_3 з вогнепальною зброєю в руках та постріл в житловому будинку (а.с.23).

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Органом опіки та піклування виконкому Івано-Франківської міської ради надано висновок щодо не доцільності позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_3 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.58-60), з посиланням на те, що зі слів ОСОБА_2 для нього є важливим спілкування з мамою та батьком, а ОСОБА_3 при цьому пояснив про перешкоду колишньою дружиною у спілкуванні з сином ОСОБА_2.

Однак, суд не погоджується з таким висновком, оскільки в судове засідання 25.03.2014 року був викликаний ОСОБА_2 для з'ясування його відношення до батька (12 років 10 місяців), в інтересах якого подано позов. Хлопчик суду розказав своє відношення до поведінки батька ОСОБА_3, з розповідей якого в присутності прокурора та служби у справах дітей можна зробити висновок, який не відповідає поданому суду висновку органу опіки та піклування виконкому Івано-Франківської міської ради. Хлопчик ствердив, що він не бажає спілкуватися з батьком та хвилюється за свою маму та сестру (повнолітня).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він в тому числі злісно ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, в тому числі поводиться агресивно з поведінкою, за яку притягається як до адміністративної відповідальності, так і тривають кримінальні провадження щодо такої поведінки. У свою чергу батько (один із батьків) має довести, що він належним чином виконує свої батьківські обов'язки. Відповідач такого не довів.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57?60 ЦПК України.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 19, 141, 180-182, 184, 164 СК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 14 квітня 2014 року.

Суддя Польська М.В.