Ухвала суду № 38212318, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2014 р. м. Київ К/9991/25175/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Ташлицької Н.М.,відповідача-1:Власової С.В.,відповідача-2:не з'явились,відповідача-3:не з'явились,прокуратури:не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012

у справі № 2а-12194/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ХІМПРОМ»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області,

Головного управління державного казначейства України у Харківській області,

Управління державного казначейства у Харківському районі Харківської області,

за участю Прокуратури Харківської області,

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ХІМПРОМ» (надалі - позивач, ТОВ «ХАРКІВ ХІМПРОМ») до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, правонаступником якої є Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Харківської області (надалі - відповідач-2), Управління Державного казначейства у Харківському районі Харківської області (надалі - відповідач-3), за участю Прокуратури Харківської області: скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000031600/0. В частині стягнення з Державного бюджету України 1 995 858,00 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачеві відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 в частині задоволення позову і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач та прокуратура не надали письмових заперечень, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Заяв про приєднання до касаційної скарги від відповідача-2 та відповідача-3 не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ХАРКІВ ХІМПРОМ» з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період березень-квітень 2010 р. (декларація за квітень 2010 р. № 9001906587 від 20.05.2010), липень-серпень 2010 р. (декларація за серпень 2010 р. № 9004090967 від 06.10.2010), вересень 2010 р. (декларація № 9004782339 від 04.11.2010), жовтень 2010 р. (декларація № 9005845343 від 22.12.2010), листопад 2010 р. (декларація № 9005672709 від 17.12.2010), грудень 2010 р. (декларація № 9006443459 від 20.01.2011). За наслідками перевірки складено акт від 21.03.2011 № 418/07-11/33120146.

Згідно висновків зазначеного акта відповідачем-1 встановлено порушення ТОВ «ХАРКІВ ХІМПРОМ» п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2010 року у розмірі 584 504,00 грн., за квітень 2010 року - 52 149,00 грн., за вересень 2010 року - 360 674 грн., за листопад 2010 року - 53 648,00 грн., за жовтень 2010 року - 344 637,00 грн., за грудень 2010 року - 600 246,00 грн., на загальну суму 1 995 858,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000031600/0 про завищення ТОВ «ХАРКІВ ХІМПРОМ» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 995 858,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено як достовірність заявлених до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за березень-грудень 2010 року на загальну суму 1 995 858,00 грн., так і дотримання процедури їх декларування та подання заяви про повернення на розрахунковий рахунок, що свідчить про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000031600/0. При цьому, вимога про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість є передчасною, а тому не підлягає задоволенню, оскільки процедура відшкодування стосовно оскаржуваної суми відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України тимчасово припиняється до набрання законної сили судовим рішенням при реалізації позивача права на судове оскарження рішення податкового органу.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Згідно позиції, викладеної у постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат», постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК», колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не вбачає підстав для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У 2011 році порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Положеннями п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що бюджетному відшкодуванню підлягає лише оплачена в попередніх періодах частина залишку від'ємного значення, включеного до складу податкового кредиту попереднього періоду, який сформовано за результатом реального проведення отримувачем товарів/послуг господарських операцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що всупереч принципу офіційного з'ясування обставин в адміністративній справі, закріпленого частинами 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, а також наведеним рекомендаціям Верховного Суду України, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення по справі, не досліджували фактичні зміни в структурі активів та зобов'язань і власному капіталі позивача з урахуванням специфіки кожної проведеної господарської операції, на підставі яких ТОВ «ХАРКІВ ХІМПРОМ» було збільшено податковий кредит попередніх періодів та сформовано заявлену до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки документальним доказам, які б підтверджували фактичну сплату позивачем у попередніх періодах податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів (послуг), обмежившись лише оцінкою даних його податкових декларацій.

З метою виключення факту штучного створення документообігу задля імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне при новому розгляді справи суду першої інстанції звернути увагу на дослідження належних та допустимих документальних доказів у справі, без вивчення яких рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 у справі № 2а-12194/11/2070 скасувати.

Справу № 2а-12194/11/2070 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна