Ухвала суду № 38212274, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2014 р. м. Київ К/800/56247/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Дуплійчука М.І.,відповідача:Мезенцева О.О.,прокуратури:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013

у справі № 0670/4527/11 (806/4527/13-а)

за позовом Виробничо-торгівельного підприємства «Ренесанс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області,

за участю прокуратури Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013, задоволено позовні вимоги: визнано нечинними та скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0001152301 від 15.04.2011, № 0000272201 від 15.04.2011, № 0000322304 від 15.04.2011, № 0000312304 від 15.04.2011, № 0000302304 від 15.04.2011.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за результатами якої 05.04.2011 складено акт № 1488/23-1/13566695/0110 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 14 677 309,00 грн., у т.ч.: за 2009 рік - 561 671,00 грн., І квартал 2010 року - 260 716,00 грн., за півріччя 2010 року - 11150572,00 грн., за 2010 рік 14115638,00 грн.;

- пунктів 4.1, 4.3 статті 4, пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1 235 223,00 грн. та занижено податок на додану вартість за листопад 2010 року на 994 749,00 грн., за грудень 2010 року на 526 745,00 грн.;

- частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, у частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах Виробничо-торгівельного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс» при придбанні та продажу брухту чорних металів;

- статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконання експортного контракту № 25/08-2009 від 25.08.2009, укладеного з фірмою «Veloma Trading Ltd», а саме порушення термінів надходження валютної виручки.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000272201, яким нараховано позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2 432 626,13 грн.;

- 0001152301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 18 346 636,00 грн., у т.ч. 14 677 309,00 грн. - основного платежу та 3 669 327,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- 0000312304, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 216 568,00 грн., у т.ч. 1 512 210,00 грн. основного платежу та 704 358,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- 0000322304, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 1 235 223,00 грн.;

- 0000302304, яким зменшено Виробничо-торгівельному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 994 749,00 грн., за грудень 2010 року в розмірі 517 461,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.03.2009 між позивачем (комітент) та ТОВ «Регіональне Галузеве Підприємство «Міттал Стілл» (комісіонер) укладеного договір комісії № 05/03, згідно умов якого комітент у порядку та на умовах, визначених цим договором доручив комісіонеру здійснити реалізацію на експорт металобрухту, який належить комітенту на правах власності.

На виконання вказаного договору ТОВ «Регіональне Галузеве Підприємство «Міттал Стілл» від свого імені та за рахунок позивача здійснило реалізацію на експорт металобрухту, який на праві власності належав останньому, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), податковими накладними, банківськими виписками особового рахунку, звітами комісіонера та вантажно-митними деклараціями з відміткою органів державної митної служби з оформлення товару та фактичний перетин кордону, актами прийому-передачі (уточнюючими), листами ДП «Херсонський річковий порт» від 13.05.2013 № 01-8/363, ДП «Миколаївський річковий порт» від 15.05.2013 № 01-7/822.

У подальшому металобрухт, на підставі, згаданого договору комісії, був експортований, що підтверджено вантажними-митними деклараціями з відміткою органів державної митної служби про оформлення товару та фактичний перетин кордону.

Крім того, судами встановлено, що 21.09.2009 між позивачем (покупець) та ТОВ «Регіональне Галузеве Підприємство «Міттал Стілл» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 21/09, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити брухт стальний у відповідності з технічними вимогами, якістю та на умовах, зазначених у даному договорі.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Регіональне Галузеве Підприємство «Міттал Стілл» передало у власність позивача (брухт стальний) на суму 36 873 484,41 грн. без податку на додану вартість, що підтверджено видатковими накладними, актами приймання металів чорних, специфікаціями податковими накладними та банківськими виписками особового рахунку.

03.08.2010 між ПП «Промислово-торгівельна фірма «Георгій Побєдоносець» (комісіонер) та ВТП «Ренесанс» у формі ТОВ (комітент) укладено договір комісії № 03/08 з додатковою угодою, відповідно до умов якого комітент в порядку та на умовах визначених цим договором, доручив комісіонеру, а комісіонер зобов'язався від свого імені та за рахунок комітента здійснити реалізацію на експорт металобрухту, який належить комітенту на правах власності.

На виконання вказаного договору ПП «Промислово-торгівельна фірма «Георгій Побєдоносець» від свого імені та за рахунок позивача здійснив реалізацію на експорт металобрухту, який на праві власності належав останньому, що підтверджено банківськими виписками особового рахунку, звітами комісіонера, актами прийому передачі товару.

Крім того, виконання даного договору підтверджено листом ДП «Херсонський річковий порт» від 13.05.2013 № 01-8/365, у якому також відображено вартість та складові послуг наданих останніми ПП «Промислово-торгівельна фірма «Георгій Побєдоносець».

29.05.2009 між СТОВ «Скад» (продавець) та позивачем укладеного договір купівлі-продажу № 29/05-09, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити брухт чорних металів, у відповідності з технічними вимогами, якістю та на умовах, зазначеними в даному договорі.

Відповідно до п. 3.1 даного договору, поставка товару здійснювалася автомобільним транспортом продавця на майданчики покупця в річкових та морських портах України, узгоджених заздалегідь.

Факт виконання договору купівлі-продажу № 29/05-09 підтверджено видатковою накладною, актом приймання чорних металів, податковою накладною, специфікацією.

Крім того, 10.09.2010 між ТОВ Комерційне об'єднання «Крещатик» (постачальник) та позивачем укладено договір постачання № 10/09, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця брухт та відходи чорних металів у відповідності із специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, поставка товару здійснювалася постачальником шляхом передачі товару покупцю по заліковій вазі на умовах франко-склад Херсонський річковий порт та Миколаївський річковий порт. Конкретні умови узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

На виконання зазначеного договору ТОВ Комерційне об'єднання «Крещатик» поставило та передало у власність позивача брухт та відходи чорних металів, що підтверджено видатковими накладними, приймально-здавальними актами, податковими накладними, банківськими виписками по особовому рахунку, специфікаціями.

Отримані за даним договором брухт та відходи чорних металів були експортовані позивачем, що підтверджено вантажно-митними деклараціями з відміткою органів державної митної служби про оформлення товару та фактичний перетин кордону.

Також, 05.03.2009 між ПП «Промислово-торгівельна фірма «Оліс» (комісіонер) та позивачем (комітент) укладено договір комісії № 05/03, відповідно до умов якого комітент в порядку та на умовах визначених цим договором, доручив комісіонеру, а комісіонер зобов'язався від свого імені та за рахунок комітента здійснити реалізацію на експорт металобрухту, який належить комітенту на правах власності.

На виконання вказаного договору ПП «Промислово-торгівельна фірма «Оліс» від свого імені та за рахунок позивача експортував металобрухт, який на праві власності належав останньому, що підтверджено банківськими виписками по особовому рахунку, звітами комісіонера, актами прийому-передачі товару, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними.

Виконання даного договору також підтверджено листами ДП «Херсонський річковий порт» від 13.05.2013 № 01-8/369, ДП «Миколаївський річковий порт» від 15.05.2013 № 01-7/823.

Крім того, у періоді, який перевірявся, між позивачем та ТОВ «РГТ «Інтерсталь» були господарські правовідносини, які підтверджено податковими накладними від 08.12.2010 та від 09.12.2010.

Реєстрація ТОВ «РГТ «Інтерсталь» як платника податку на додану вартість анульована 09.12.2010, про що зазначено в акті перевірки.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Підтримуючи правову позицію позивача у справі щодо законності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, правильності нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, за фактом придбання товару (металобрухту) у згаданих контрагентів (ТОВ «Регіональне Галузеве Підприємство «Міттал Стілл», ТОВ Комерційне об'єднання «Крещатик», СТОВ «Скад», ТОВ «РГТ «Інтерсталь»), попередні судові інстанції виходили з того, що наявні у матеріалах справи первинні документи є достатніми, щоб підтвердити право платника на податковий кредит та подальше бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів передчасними, адже реальність господарської операції як необхідна умова для формування даних податкового обліку платника має встановлюватися на підставі аналізу підтверджених необхідними доказами фактів, що свідчать про існування активу та про дійсний рух активу у процесі виконання господарської операції (зокрема, його транспортування, зберігання, приймання тощо).

Разом з тим, як вбачається з, наявних у матеріалах справи листів ДП «Херсонський річковий порт» та ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (згідно доводів позивача, саме у цих портах були майданчики позивача (покупця)), порті заперечили будь-які правовідносини з позивачем та ТОВ «Регіональне Галузеве Підприємство «Міттал Стілл». Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання контрагентами позивачу в користування відповідних майданчиків, у вказаних портах. А відтак, такі дані свідчать про суперечність доказів, наявних у матеріалах справи, які стосуються руху активів від контрагентів до позивача та висновками судів попередніх інстанцій.

Тому, на думку суду касаційної інстанції наявні первинні документи, не можуть бути безумовною підставою для висновку про реальність господарської операції, а відтак і про існування у платника права на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість, якщо судами, під час нового розгляду, буде встановлено відсутність фактичного виконання господарських операцій.

З огляду на викладене, для правильного вирішення цього спору судам необхідно перевірити усі обставини щодо фактичного виконання операцій з поставки металобрухту позивачу в рамках господарських правовідносин, дослідивши факт виконання об'єктивно необхідних дій у процесі виконання поставки (транспортування товару, його зберігання, прийняття за кількістю та якістю тощо); з урахуванням доводів податкового органу встановити, за рахунок яких ресурсів (власних чи залучених) виконувалися розглядувані поставки, перевірити наявність у контрагентів майданчиків у ДП «Херсонський річковий порт» та ДП «Миколаївський морський торговельний порт» для зберігання металобрухту, а також встановити осіб, які були задіяні під час виконання спірних договорів для можливості перевірки доводів сторін спору.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у відповідній частині та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити реальність виконання спірних операцій з поставки товарів позивачу, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується порушення позивачем приписів статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконання експортного контракту №25/08-2009 від 25.08.2009, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій в цій частині правильними, оскільки податковим органом не доведено несвоєчасності розрахунків у іноземній валюті.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 у справі № 0670/4527/11 (806/4527/13-а) скасувати в частині визнання нечинним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 15.04.2011 № 0001152301.

Справу № 0670/4527/11 (806/4527/13-а) в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 у справі № 0670/4527/11 (806/4527/13-а) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України, лише в частині залишення, оскаржуваних рішень, без змін.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.