Ухвала суду № 38211964, 01.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2014 р. м. Київ К/800/54800/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Автономної Республіки Крим про скасування наказу,

встановила:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Прокуратури Автономної Республіки Крим про скасування наказу №788 від 19.04.2013 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2013 року залишено без змін.

ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 проходить службу в органах прокуратури, наказом прокурора Автономної Республіки Крим № 1043 к від 06.06.2012, позивача призначено прокурором Прокуратури Центрального району міста Сімферополя.

Наказами Прокурора Центрального району м. Сімферополя "Про розподіл обов'язків між працівниками Прокуратури Центрального району м. Сімферополя" № 4 від 01.03.2012, № 5 від 10.03.2012, № 9 від 08.06.2012, № 12 від 16.08.2012, № 14 від 07.09.2012 на прокурора Прокуратури району ОСОБА_2 покладено підтримання державного обвинувачення в суді.

Відповідно до вимог статті 264 Кримінально процесуального кодексу України та вимог наказу Генерального прокурора України № 5-гн від 19.09.2005 "Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення" виконуючим обов'язки прокурора Центрального району м. Сімферополя прокурору Прокуратури Центрального району м. Сімферополя позивачу доручено підтримання державного обвинувачення у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 і інших за статтями 306, 309, 307 Кримінального Кодексу України з моменту пред'явлення.

На виконання доручення на підтримання державного обвинувачення прокурором ОСОБА_2 відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" складено довідку про наявність або відсутність підстав представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді по кримінальній справі №12011002070018 за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 по статтям 306, 309, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, висновок щодо попереднього розгляду справи, план судового слідства по кримінальній справі.

07 вересня 2012 року позивач, підтримуючи державне обвинувачення, відповідно до статті 277 Кримінально процесуального кодексу України винесла постанови про зміну обвинувачення ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які погоджені з Прокуратурою АР Крим.

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13.09.2012 ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11 визнані винними у вчинені інкримінованих злочинів, та призначено покарання, передбачене кримінальним кодексом.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2013, вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13.09.2012 скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд зі стадії судового розгляду.

10 квітня 2013 року заступником прокурора АР Крим старшим радником юстиції ОСОБА_12 прокурору АР Крим подано рапорт щодо необхідності вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Прокуратури Центрального району м. Сімферополя ОСОБА_2

19 квітня 2013 року наказом виконуючого обов'язки прокурора АР Крим №788к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за неналежне виконання службових обов'язків, яке виразилось у порушеннях вимог галузевих наказів Генерального прокурора України прокурору Прокуратури Центрального району м. Сімферополя АР Крим молодшому раднику юстиції ОСОБА_2 оголошено догану.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що при накладенні на прокурора ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани порушень допущено не було.

Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 48 Закону України "Про прокуратуру " встановлено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1796-ХІІ винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне за собою дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.

Разом з цим зробивши висновок про обґрунтованість та правомірність накладення дисциплінарного стягнення, суди попередніх інстанцій не надали належного аналізу та оцінки, тому, яким чином дії вчиненні позивачем, тягнуть за собою негативні наслідки та чи можна їх кваліфікувати як службову невідповідність, недбалість або несумлінність.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень. Якщо сторони у справі таких доказів не надали або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Суди попередніх інстанцій названих вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виконали у зв'язку з чим порушили норми процесуального закону. Судами попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не було з'ясовано та враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Автономної Республіки Крим про скасування наказу - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній