Ухвала суду № 38211732, 08.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 876/13798/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сапіга В.П.

за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Ягодинської митниці Міндоходів та Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підриємство «Гетьман» до Ягодинської митниці Міндоходів, третя особа - Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підриємство «Гетьман» звернулося до суду з позовом до Ягодинської митниці Міндоходів, третя особа - Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому, із урахуванням заяви про зміну та збільшення позовних вимог, просить визнати неправомірними дії відповідача в частині зарахування попередньої оплати за митне оформлення в сумі 6 805 461,70 грн., в тому числі 2 126 791,09 грн. по миту та 4 678 670,61 грн. по податку на додану вартість, в якості платежу по митному оформленню товарів, ввезених на митну територію України згідно з контрактом № 26/02-01 від 26.02.2013 року; зарахувати надмірно сплачені грошові кошти в сумі 6 805 461,70 грн. в якості передоплати для подальших розрахунків по митному оформленню товарів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Ягодинської митниці щодо зарахування попередньої оплати в якості платежу по митному оформленню товару, ввезеного на митну територію України Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Гетьман» згідно контракту № 26/02-01 від 26.02.2013року, в частині сплаченої суми 6 805 461,70 грн., в тому числі 2 126 791,09 грн. по миту та 4 678 670,61 грн. по податку на додану вартість. Зобов'язано Ягодинську митницю Міндоходів зарахувати надміру сплачені грошові кошти в сумі 6 805 461 грн. 70 коп., як попередню оплату, для подальших розрахунків по митному оформленню товарів.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до умов контракту, ТзОВ НВП «Гетьман» було ввезено на митну територію України в митному режимі - імпорт яблука свіжі, урожаю 2012 року, країна виробництва - Польща. Відповідно до вантажно-митних декларацій та міжнародних товарно-транспортних накладних оплата митних платежів проведена позивачем із застосуванням авансових платежів. Проведені митні платежі були зараховані Ягодинською митницею в рахунок ввізного мита на загальну суму 2 126 791,09 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 4 678 670,61 грн, що разом складає 6 805 461,70 грн.

Позивачем були надані митниці всі необхідні документи для митного оформлення товару і для зарахування вказаних сум митних платежів митним органом приймалась за основу зазначена у вантажно-митних деклараціях митна вартість, яка визначалась за резервним методом визначення митної вартості товарів.

Суд першої інстанції вказує на те, що митний орган у всіх випадках був зобов'язаний перевірити правильність визначення декларантом митної вартості. При цьому, такий обов'язок покладений на нього не залежно від того, чи митна вартість декларантом зизначена за основним методом (ціною договору) чи за другорядними методами.

Таким чином, самостійне визначення декларантом митних платежів, в тому числі у випадку їх завищення, не повинно залишатись поза увагою контролюючого органу та в кожному випадку такий розмір його грошових зобов'язань повинен бути предметом перевірки митних органів, оскільки суть митного контролю полягає у перевірці числового значення заявленої митної вартості з відомостями, що підтверджують таке числове значення в поданих документах. Невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, є підставою для відмови у проведенні митного оформлення товару (п.3 ч.б ст. 54 МК України).

При наданні митниці документів, за якими митна вартість товару може бути визначена за першим основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються), обов'язок доказування щодо неможливості застосування цього методу та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів покладається на суб'єкта владних повноважень.

Суд першої інстанції посилається на те, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Право платника податків на повернення надміру сплачених митних платежів не залежить від того, чи розмір таких митних платежів помилково визначений декларантом самостійно чи за рішенням митного органу.

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії Ягодинської митниці по зарахуванню до Державного бюджету України сплачених ТзОВ НВП «Гетьман» авансовими платежами митних платежів, без належної перевірки правильності визначення митної вартості, є протиправними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Ягодинська митниця Міндоходів та Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів оскаржили її, подавши апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року та прийняти нову постанову, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт - Ягодинська митниця Міндоходів вказує на те, що під час митного контролю та митного оформлення товару «яблука...», який ввозився на митну територію України на адресу ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гетьман», посадовими особами митного органу було дотримано усіх вимог митного законодавства. На підставі оформлених митних декларацій товар було випущено у вільний обіг.

Апелянт посилається на те, що згідно з ч. 8 ст.264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації, вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Відповідно до ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом, відповідно до норм МК України.

Звертає увагу, що резервний метод застосований з ініціативи декларанта, а не митного органу. У деклараціях митної вартості (ДМВ), які подавалися ТзОВ НВП «Гетьман», митна вартість товару «яблука...» визначена декларантом за резервним методом. Сам декларант у відповідних ДМВ обґрунтовує це тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються в зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних необхідних для обраного декларантом методу визначення митної вартості, тобто не відповідають вимогам п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України.

Також вказує на те, що Ягодинською митницею рішення про коригування митної вартості не приймалося, про що свідчать ДМВ, в яких відсутні відомості щодо рішення митниці про коригування митної вартості, і наголошує на тому, що позивачем самостійно вказані митна вартість та метод її визначення, розрахунок митних платежів у митних деклараціях, поданих ним до митного органу для митного оформлення товару, що ввозиться на територію України. Посадовими особами Ягодинської митниці було проведено митне оформлення товару, що переміщувався через митний кордон України, у чіткій відповідності з нормами митного законодавства.

Сума ПДВ, визначена в митній декларації, прийнятій митним органом до митного оформлення, є узгодженою сумою податкового зобов'язання та може бути змінена шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до МК України.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт - Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів зазначає, що Львівською митницею проводилось митне оформлення товару, який ввозився позивачем у митному режимі «імпорт». Відповідно до п.8 264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Важливим є факт самостійного визначення декларантом митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України в порядку ст. 51 МКУ (в даному випадку митний брокер обрав 6-й метод визначення митної вартості). В подальшому, під час проведення митного контролю і митною оформлення митним органом, здійснюється контроль правильності визначення митної вартості. За результатами здійснення контролю, митний орган визначає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до ст.55 МКУ.

Апелянт стверджує, що позивачем було зазначено усі необхідні для здійснення митного оформлення відомості при визначенні митної вартості, відповідно жодного коригування з боку митного органу не відбулось.

Митний орган відмовив позивачу у поверненні надмірно сплачених коштів, оскільки не виявив фактів надмірної сплати митних платежів, що підтверджує правильність та достовірність нарахувань.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані митниці всі необхідні документи для митного оформлення товару, в тому числі, до кожної вантажно-митної декларації митному органу було подано: картку обліку особи, що здійснює операцію (код 1602), міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR код 2730), рахунок-фактуру (інвойс) (код 3105), зовнішньоекономічний договір (код 4100), договір послуг брокера (код 4207), довідка валютних цінностей (код 5090), сертифікат походження товару (код 7011), інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару - відбиток штампу «Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено» (код 5501), інформація про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару - відбиток штампів «Ввезення в Україну дозволено» (5503), інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару - відбиток штампу «Радіологічний контроль ввіз дозволено» (код 5504). Вказані обставини підтверджуються даними, зазначеними в графі 44 вантажно-митних декларацій.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Встановлено, що 26 лютого 2013 року року між Компанією Вluе Маге LLP, в особі уповноваженого представника Яремцьо Г. та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (далі ТзОВ «НВП «Гетьман») в особі генерального директора Леньо А., укладено контракт № 26/02-01 на загальну суму 100000000 (сто мільйонів) доларів США про поставку товару (яблука свіжі, II сорт), відповідно до інвойсів (рахунків-фактур) до кожної поставки.

Для проведення декларування товарів, що перемішуються через митний кордон України та їх митного оформлення у митницях України, 26 лютого 2013 року між ТзОВ НВП «Гетьман» та Приватним підприємством «СІА-БРОК» (далі ПП «СІА-БРОК») укладено договір доручення на декларування та митне оформлення товарів № 125 від 29.03.2013 року.

Відповідно до умов контракту, ТзОВ НВП «Гетьман» в період з 29.03.2013року по 01.06.2013року включно було ввезено на митну територію України в митному режимі - імпорт яблука свіжі, урожаю 2012 року, країна виробництва - Польща, на загальну суму 8 513 255,42 грн., що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортних накладних (СМR).

Оплата митних платежів проведена позивачем із застосуванням авансових платежів (передоплати), що підтверджується наявними в матераілах справи копіями платіжних доручень. Проведені митні платежі були зараховані митницею в рахунок ввізного мита на загальну суму 2 126 791,09 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 4 678 670,61 грн. Для зарахування вказаних сум митних платежів митним органом приймалась за основу зазначена у згаданих вантажно-митних деклараціях митна вартість, яка визначалась за резервним методом визначення митної вартості.

У зв'язку з виявленням позивачем факту надмірної сплати митних платежів, відповідно до положень ст.43 Податкового кодексу України, ст. 301Митного кодексу України та розділу 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що облікуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними оганами, 25 липня 2013 року ТзОВ НВП «Гетьман» на адресу відповідача було надіслано заяву № 637/1 про повернення митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету. Однак, за результатами розгляду даної заяви Ягодинською митницею Міндоходів надано позивачу відповідь № 1/12-6/1217 від 07.08.2013 року, якою відмовлено у поверненні сплачених платежів, скільки декларантом самостійно була визначена та заявлена митна вартість.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); д) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, митний орган митний орган у всіх випадках зобов'язаний перевірити правильність визначення декларантом митної вартості і такий обов'язок покладений на нього незалежно від того, чи митна вартість декларантом визначена за основним методом (ціною договору) чи за другорядними методами. Самостійне визначення декларантом митних платежів, в тому числі у випадку їх завищення, не повинно залишатись поза увагою митного органу та в кожному віпадку такий розмір його грошових зобов'язань повинен бути предметом перевірки митних органів, оскільки згідно із частиною 1 статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом - ТОВ НВП «Гетьман» були подані всі необхідні документи для митного оформлення товару, у тому числі зовнішньоекономічний контракт № 26/02-01 від 26.02.2013 року та рахунки-фактури (інвойси), які підтверджували ціну товару відповідно ціни договору. У вантажно-митних деклараціях зазначена як фактурна (договірна) вартість товару (графа 22,42), так і митна вартість товару на підставі шостого (резервного) методу визначення митної вартості (графа 12,45), з якою позивачем сплачені мито та податок на додану вартість.

Крім того, відповідачем - Ягодинською митницею не надано доказів того, що наданих ТзОВ НВП «Гетьман» документів було недостатньо для визначення митної вартості за основним методом або митний орган мав обґрунтовані підстави вважати, що подані декларантом документи не можуть бути достатніми для такого визначення митної вартості.

Вищий адміністративний суд України у справі за позовом ТОВ «АЙТІ-СЕРВІС» до Південної митниці у своєму рішенні від 27.03.2013 року зазначив, що за наявності вантажно-митних декларації, в яких у графі 42 зазначена ціна товару за ціною договору, тобто за першим методом, а в графі 45 зазначено коригування ціни товару за шостим методом, платежі до бюджету були сплачені з ціни товару за шостим методом (графа 45 декларацій), внаслідок чого виникла надмірна сплата позивачем до бюджету. Ціна товару за шостим методом (графа 45) значно вище ціни товару за першим методом (графа 42). Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не враховано те, що у позивача були всі наявні документи, які підтверджують правильність обчислення ціни товару за першим методом, а саме: договори, інвойси, митні декларації (графи 42, 44), які наявні в матеріалах справи.

Аналогічну позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 19 січня 2012 року у справі за позовом СПД до Волинської митниці, у якій зазначив, що відсутність вимоги митного органу про надання додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару з наступним винесенням картки відмови у митному оформленні товару унеможливлює реалізацію права декларанта на доведення митному органу правильності визначення ним митної вартості товарів, зокрема, за першим методом. Митним органом при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен бути дотриманий порядок такого в частині як забезпечення реалізації права декларанта на доведення правильності заявленої ним митної вартості, так і проведення консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом визначення митної вартості товару.

У своєму рішенні від 26 березня 2013 року Вищий адміністративний суд України у справі за позовом ТОВ «Варра Трейд» до Південної митниці зазначив, що відповідно до положень Митного кодексу України для застосування наступних за основним методів визначення митної вартості товарів має бути обґрунтована неможливість застосування першого методу. Безпідставним є застосування третього та шостого методів визначення митної вартості товару за відсутності доказів та обґрунтування неможливості застосування першого, а потім кожного наступного.

Крім того, Верховний Суд України у своїх рішеннях щодо вирішення питання у подібних спірних правовідносинах неодноразово зазначав, що згідно норм МК України та підзаконних актів, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів (постанови від 20.04.2010 року № 10/58; від 21.01.2011 року по справі № 21-56а10; від 14.11.2011 року по справі № 21-213а11; від 21.03.2012 року по справі за позовом ТОВ «ОНВІ» до Житомирської митниці).

Таким чином, при наданні митниці документів, за якими митна вартість товару може бути визначена за першим основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, обов'язок доказування щодо неможливості застосування цього методу та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів покладається на суб'єкта владних повноважень, тобто на митницю.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що дії Ягодинської митниці щодо зарахування до Державного бюджету України сплачених ТОВ НВП «Гетьман» авансовими платежами митних платежів без належної перевірки правильності визначення митної вартості є протиправними і спричинили надмірну сплату митних платежів, які підлягають поверненню для подальших розрахунків позивачем по митному оформленню товарів. Ягодинською митницею не доведено, що митна вартість товару, зазначена позивачем у ВМД за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну.

Враховуючи вищезазначене, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підриємство «Гетьман» до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання неправомірними дій відповідача в частині зарахування попередньої оплати за митне оформлення в якості платежу по митному оформленню товарів, ввезених на митну територію України та зобов'язання зарахувати надмірно сплачені кошти в якості передоплати для подальших розрахунків по митному оформленню товарів. Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Ягодинської митниці Міндоходів та Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року у справі №813/4481/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підриємство «Гетьман» до Ягодинської митниці Міндоходів, третя особа - Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 10.04.2014 року.