Постанова № 38210840, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14919/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0000323720,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулися в суд з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0000323720.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача, суд виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Київенерго» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2013 року, за результатом якої складено акт від 19.08.2013 року № 1003/41-10/37-20/00131305.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2013 року на суму податку на додану вартість в розмірі 25 799 854 грн., яка підлягає зменшенню.

Наведені вище обставини слугували підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0000323720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 25 799 854 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування) 12 899 927 грн. штрафні (фінансові) санкції

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини.

Апеляційна інстанція не може погодитися з доводами суду першої інстанції, що позивач нібито не має права на податковий кредит, оскільки суми податкового кредиту включені до декларації за квітень 2013 року у розмірі 105 970 662,22 грн. по податкових накладних перша подія по яких настала нібито у березні 2013 року, з огляду на наступне.

Так, між ПАТ «Київенерго» та НАК «Нафтогаз України» у грудні 2012 року було укладено ряд цивільно-правових договорів про купівлю-продаж природного газу.

З метою формування податкового кредиту ПАТ «Київенерго» 30 квітня 2013 року отримано від НАК «Нафтогаз України» податкові накладні по господарським операціям, які відбулися між вказаними суб'єктами господарювання у березні 2013 року. Суми податку на додану вартість у розмірі 105 970 662,22 грн. за отриманими податковими накладними були включені позивачем до податкового кредиту за квітень 2013 року, а в декларації за травень 2013 року залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 22 Декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року) складав 25 799 854,00 грн. та був задекларований до бюджетного відшкодування на рахунок ПАТ «Київенерго» у банку (рядок 23.1 Декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року).

Суд першої інстанції погодився з позицією податкового органу, що ПАТ «Київенерго» не мали права включати суму у розмірі 105 970 662,22 грн. у декларацію за квітень 2013 року, оскільки перша подія по операціям між позивачем та НАК «Нафтогаз Україна» відбулася у березні 2013 року.

З матеріалів справи слідує, що по взаємовідносинах між ПАТ «Київенерго» з НАК «Нафтогаз України», які відбулися у березні 2013 року, останні надали податкові накладні по господарських операціях лише 30 квітня 2013 року. При отримані податкових накладних позивачем виявлено, що податкові накладні були оформлені НАК «Нафтогаз України» з порушеннями, а саме не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В порядку, передбаченому п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ПАТ «Київенерго» було подано до Міжрегіонального головного управління Міндоходів -Центрального офісу з обслуговування великих платників Додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)». Разом із Додатком 8 позивачем було подано заяву від 20.05.2013 № 42/53ф/3296 з копіями первинних документів на 70 аркушах.

В силу приписів абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки, станом на 20 квітня 2013 року (граничний строк подачі податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року) вищевказані податкові накладні були відсутні у ПАТ «Київенерго», позивач правомірно не декларував у березні 2013 року податковий кредит по взаємовідносинах з НАК «Нафтогаз Україна» у розмірі 105 970 662 грн. 22 коп.

Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, позивач мав право включити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних від 31 березня 2013 року №№ 8081, 8082, 8083, 8084, 7502, 7501, 7500, 7499 ,7498, 7488, 7487, 7483, 7482, 7484, 7485, 7489, 7490 у строк до 31 березня 2014 року.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення га/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п. 2.2. Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних (р. IV), затв. наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення» при занесенні до Реєстру податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та видані покупцю у місяці, що настає за місяцем, їх складання, вказується фактична дата їх отримання незалежно від того, в якому звітному періоді вони будуть відображені у складі податкового кредиту (у звітному періоді їх складання або у звітному періоді їх отримання).

Підтвердженням того, що НАК «Нафтогаз України» не надавалися вчасно первинні документи за березень 2013 року, у тому числі акти приймання-передавання, свідчать листи, які ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» неодноразово направлялися до НАК «Нафтогаз України» з проханням надати акти приймання передавання природного газу за березень 2013 року. Зокрема, лист від 30.04.2013 року № 42/91ПЗ/2972 та від 30.04.2013 року № 42/9ПЗ/2998, в яких зазначено, що з боку ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» оформлені належним чином акти приймання-передавання природного газу за березень 2013 року, відтак останній звертається до НАК «Нафтогаз України» та вкотре їх просить підписати.

Таким чином, станом на 30.04.2013 року ці первинні документи не були підписанні з боку НАК «Нафтогаз України», а тому ПАТ «Київенерго» просто не мали змоги та права включити суму у розмірі 105 970 662,22 грн. до складу податкового кредиту. При цьому колегія суддів звертає увагу, що даним контрагентом також не були надані податкові накладні.

За таких обставин наведені вище обставини повністю спростовують висновок суду першої інстанції про настання першої події щодо підтвердження отримання товарів первинними документами та податковою накладною.

Більш того, у п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вказано про другу першу подію «дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною», тобто це має бути підтверджено саме податковою накладною, а не актом приймання-передачі товару.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту у квітні 2013 року в розмірі 105 970 662,22 грн. на підставі вищевказаних податкових накладних було здійснене ПАТ «Київенерго» у повній відповідності до вимог, встановлених розділом V «Податок на додану вартість» ПК України.

Апеляційна інстанція не може не відзначити, що абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає обчислення 365-ти денного строку з дня складення податкової накладної, а не з дня її реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Положення абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України надають право на декларування податкового кредиту на підставі не зареєстрованих податкових накладних у тому звітному періоді, до податкової звітності за який було додано заяву зі скаргою на відповідного платника податків, а не лише в тому періоді, в якому виникло право на формування податкового кредиту.

Крім того, такий підхід може призвести до необґрунтованого позбавлення платника податків права на податковий кредит у випадку, коли факт нездійснення реєстрації податкової накладної (внаслідок неуважності, збою в роботі системи пересилання електронних документів для їх реєстрації, пересилання документів засобами поштового зв'язку тощо) було виявлено як після закінчення податкового періоду, в якому вона була виписана, так і періоду, протягом якого податкова накладна може бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судова колегія також погоджується з доводами апелянта щодо неправомірності висновку суду першої інстанції, викладеного в абз. 1 стор. 4 постанови: «У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу», оскільки безпосередньо на момент перевірки, а саме, станом на 19.08.2013 суми податку, попередньо включені ПАТ «Київенерго» до складу податкового кредиту були підтвердженні усіма документами, які мають бути у відповідності до законодавства.

Разом з тим, судова колегія також вважає хибним висновок суду першої інстанції, що загальна суми податку на додану вартість сплачена позивачем постачальникам за травень 2013 року складає 0 грн.

Помилковість таких висновків підтверджується рядом платіжних доручень, які свідчать про сплату ПАТ «Київенерго» сум своїм найбільшим контрагентам, та відповідно декларування та сплату сум податку на додану вартість до бюджету.

За ст. 11 КАС України, де зазначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи те, що судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, як того вимагає КАС України, суд мав запропонувати позивачу надати докази, яких, на його думку, не вистачає для підтвердження сплати податку на додану вартість в розмірі, вказаному у податкових накладних.

Таким чином, хоча зазначені вище платіжні доручення були надані апелянтом в ході апеляційного розгляду справи, а також зважаючи на те, що неможливо прийняти справедливе рішення без з'ясування і дослідження всіх обставин справи в повному обсязі та надання належної правової оцінки всім первинним документам, апеляційна інстанція вважає за необхідне дослідити подані докази. Оскільки рішення повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, колегія судів не може проігнорувати та не взяти до уваги надані позивачем документи.

Відтак, з доказів, наданих позивачем, вбачається, що оплата у квітні 2013 за отримані товари/послуги найбільшим контрагентам позивача, таких як НАК «Нафтогаз України»; ДП Енергоринок»; ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» становила 945 428 328,63 грн., з них ПДВ 157 571 388,11 грн., а не 0 грн. Аналогічні докази надані і за травень 2013 року, з яких вбачається, що оплата найбільшим своїм контрагентам НАК «Нафтогаз України»; ДП «Енергоринок»; ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» у травні місяці становила 731 470 846,71 грн., з них податок на додану вартість 121 911 807,79 грн., а не 0 грн.

Таким чином, з наданих доказів ПАТ «Київенерго» вбачається, що у квітні - травні 2013 року, по найбільшим контрагентам сплачено до бюджету податок на додану вартість у розмірі 157 571 388,11 грн. та 121 911 807,79 грн. відповідно, а не 0 грн., як зазначено у оскаржуваній постанові суду першої інстанції.

Крім того, висновок щодо нібито відсутності сплати спростовується також документами, які надавалися ПАТ «Київенерго» до податкового органу, та які містяться в матеріалах справи, зокрема: розрахунком коригування сум податку на додану вартість (Д1); довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2); розрахунком суми бюджетного відшкодування (ДЗ); заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4); розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5); довідкою (Д6), яка подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів.

За таких обставин ПАТ «Київенерго», додавши до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року заяву зі скаргою на НАК «Нафтогаз Україна» правомірно включили до складу податкового кредиту за вказаний період суми податку на додану вартість, що зазначені у податкових накладних від 31 березня 2013 року №№ 8081, 8082, 8083, 8084, 7502, 7501, 7500, 7499 ,7498, 7488, 7487, 7483, 7482, 7484, 7485, 7489, 7490.

З приводу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 899 927,00 грн., застосованих відносно позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів звертає увагу на наступне.

За п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників 07.08.2013 року винесено податкове повідомлення - рішення №0000183720 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 23 385 516,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 5 846 379,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0000193720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем 56 785 292,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 14 196 323,00 грн.

За результатами судового оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень, вони були скасовані постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року у справі № 826/13353/13-а.

Так, вказаною постановою апеляційної інстанції було встановлено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних від 31 березня 2013 року №№ 8081, 8082, 8083, 8084, 7502, 7501, 7500, 7499 ,7498, 7488, 7487, 7483, 7482, 7484, 7485, 7489, 7490 у строк до 31 березня 2014 року.

В силу положень ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 2 ст. 255 КАС України - обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, оспорюванні податкові повідомлення-рішення в даній справі, так і в справі № 826/13353/13-а винесені за результатами взаємовідносин ПАТ «Київенерго» з НАК «Нафтогаз України» по господарським операціям по придбанню у НАК «Нафтогаз України» товару, яке мало місце у березні 2013 року. За результатами цих господарських операцій ПАТ «Київенерго» віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 105 970 662,22 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 19.08.2013 року №1003/41-10/37-20/00131305, за яким оскаржується спірне податкове повідомлення-рішення, то зміст та висновки даного акту ґрунтуються виключно на висновках акту перевірки від 19.07.2013 року № 873/41-10/37-20/00131305, податкові повідомлення-рішення які оскаржуються у справі № 826/13352/13-а.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25 799 854,00 грн. відображена у декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року у рядку 21.1. Значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду). Разом з тим, ця ж сума зазначена в декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року у рядку 20.2. «До складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 - рядок 20.1) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1. декларації наступного звітного (податкового) періоду)».

Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 24.11.2011 № 2198/11/13-11 визначив:

«Щодо застосування підвищених розмірів штрафів у разі повторного виявлення

податкових порушень, як це передбачено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, судам слід мати на увазі таке.

Визначені розглядуваною законодавчої нормою санкції застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Тому повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування слід застосовувати в розрізі кожного окремого з податкових порушень, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України. Тобто повторним у розумінні статті 123 Податкового кодексу України є визначення контролюючим органом податкових зобов'язань внаслідок вчинення одного й того самого порушення: або неподання податкової декларації, або заниження податкових зобов'язань з окремого виду податку, або завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість тощо».

З наведеного вище слідує, що застосування до ПАТ «Київенерго» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування є незаконним та неправомірним, оскільки з боку ПАТ «Київенерго» повторності вчинення податкового порушення не відбулося.

Наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість та незаконність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення та помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність законних підстав для його скасування.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необґрунтованості позовних вимог про визнання незаконними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом доведено неправомірність та необґрунтованість прийняття податковим органом спірного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року та постановлення нової про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Сплачений Публічним акціонерним товариством «Київенерго» судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Київенерго» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2013 року - скасувати.

Постановити нове рішення по справі, яким вимоги позивача Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0000323720 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 05.09.2013 року №0000323720.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 2294,00 грн. судового збору за подання адміністративного позову та 1147,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 04.04.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Карпушова О.В.