Ухвала суду № 38204190, 08.04.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 735/1583/13-ц Провадження № 22-ц/795/577/2014 Головуючий у I інстанції -Корзюк Т.П. Доповідач - Вінгаль В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВІНГАЛЬ В.М.суддів:КУЗЮРИ Л.В., ХАРЕЧКО Л.К.при секретарі:Шкарупі Ю.В.за участю:представника позивача Сірика Д.В., відповідачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 28 січня 2014 року у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Раффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

Рішенням Коропського районного суду від 28 січня 2014 року в задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити позовні вимоги банку.

Апелянт зазначає, що встановлюючи неспівмірність суми заборгованості по кредиту з вартістю предмету іпотеки, суд порівнює прострочену суму по кредиту з вартістю іпотеки, яка була визначена оцінювачем ОСОБА_9 у звіті № 334/10/013 від 27.10.2013 року. Проте на думку апелянта, такий висновок суду є безпідставним та незаконним, оскільки при визначенні співрозмірності суд повинен був врахувати суму заборгованості за кредитом, а не тільки прострочену заборгованість по тілу кредиту. Відповідно до п.1.3 договору іпотеки заставна сума вартості предмету застави за згодою сторін становить 145 839, 00 гривень. Станом на час звернення до суду заборгованість по кредиту становила 17 971, 60 доларів США, відповідач не погашала заборгованість по кредиту, про що свідчить копія виписки по рахунку. По даній справі не визначалась вартість предмета іпотеки в порядку ст.ст. 143, 147 ЦПК України, відсутнє належне мотивування чому суд при визначенні вартості предмету іпотеки керувався ціною визначеною в звіті № 334/10/013 від 27.10.2013 року, а не визначеною сторонами у договорі іпотеки, також суд не врахував загальний розмір заборгованості, валюту кредиту, період утворення заборгованості, відсутність у позичальника доходу та можливості належним чином виконувати зобов'язання.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення представника позивача Сірика Д.В., відповідачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що прострочена заборгованість за кредитом є не співмірною з вартістю предмета іпотеки. Крім того, у спірному будинку проживають та зареєстровані троє малолітніх дітей, які після звернення стягнення на предмет іпотеки залишаться без житла, що буде також порушенням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 014/1006/82/56799 від 17.05.2007 року. Банк надав відповідачу ОСОБА_5 кредит у розмірі 19 000,00 доларів США строком на 120 місяців, по 16.05.2017 року. 29 січня 2010 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1, згідно якої строк сплати збільшено на 120 календарних місяців і остаточне погашення кредиту визначено до 16.05.2027 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки від 17.05.2007 року, а 29.01.2010 року внесені зміни та доповнення до договору іпотеки, згідно якого забезпечене належне виконання відповідачем вимог позивача, що випливають з кредитного договору № 014/1006/82/56799 від 17.05.2007 року шляхом передачі відповідно п. 1.2 Договору іпотеки іпотекодержателю належного на праві власності відповідачу житлового будинку в смт. Короп, Чернігівської області по вул. Вишнева, 33.

Заставна вартість будинку за згодою сторін визначена у 145 839 грн. У будинку проживає разом з відповідачем троє малолітніх дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2. Іншого житла, крім вищевказаного відповідач не має.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд обґрунтовано послався на положення п. 41 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р. щодо вирішення спору про звернення стягнення на предмет іпотеки, за яким суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

27.10.2013 року оцінювачем ОСОБА_9 був виготовлений звіт № 334/10/013( а.с. 125-135), відповідно до якого вартість іпотечного майна -житлового будинку становить 372 401 грн., в той час, як вимоги позивача про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором складають 146 000 грн. Прострочена заборгованість за кредитом складає 127, 37 доларів США, крім того, 993, 72 дол. США - заборгованість по відсоткам, а вся інша сума - дострокове погашення кредиту, строк повернення якого визначений додатковою угодою до 16.05.2027 року.

Письмову вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 014/1006/82/56799 від 17.05.2007 року позивач направив відповідачу 23.10.2013 року рекомендованим листом, з повідомленням про вручення адресату вказаної вимоги, однак в поштовому повідомленні відсутній підпис відповідача про отримання листа позивача.

Відповідно ч.7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»), а тому відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано послався і на положення ст. 3 Конвенції „Про права дитини" і Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", які спрямовані на захист прав та інтересів неповнолітніх дітей.

В іншій частині рішення суду, яким було відмовлено у задоволенні зустрічного позову про розірвання кредитного договору та припинення договору іпотеки сторонами не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 28 січня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: