Ухвала суду № 38203132, 09.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 523/13665/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Шепітко І.Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - О.А. Шевчук,

суддів: Л.Є. Зуєвої, О.В.Лук'янчук,

при секретарі Н.В. Берекет,

за участю представника апелянта - Г.М. Воробйова,

позивачки - ОСОБА_2,

представника відповідача Одеської міської ради - Є.С. Андрєєвої

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради про визнання незаконним розпорядження про звільнення та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просила визнати незаконним розпорядження міського голови Одеської міської ради №310/к від 25.02.2011 року щодо її звільнення з посади начальника відділу житлово-комунального господарства Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради у зв`язку зі скороченням штатної чисельності за п.1 ст.40 КЗпП України з 28.02.2011 року та поновити її на роботі, обґрунтовуючи вимоги тим, що розпорядження про звільнення було винесено в порушення п.1 ч.2 ст.42 та ч.3 ст.40 КЗпП України під час перебування позивачки на лікарняному.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним Розпорядження міського голови Одеської міської ради №310/к від 25.02.2011 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу житлово-комунального господарства Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради у зв`язку зі скороченням штатної чисельності за п.1 ст.40 КЗпП України з 28.02.2011 року, та поновлено ОСОБА_2 на роботі.

Не погоджуючись з таким рішенням, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 20.02.2004 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради, 04.05.2007 року їй присвоєно 11-й ранг посадової особи місцевого самоврядування, з 01.07.2010 року переведена на посаду начальника відділу житлово-комунального господарства (а.с.10-13).

28.02.2011 року позивачка була звільнена із займаної посади на підставі Розпорядження міського голови Одеської міської ради №310/к від 25.02.2011 року у звязку зі скороченням штатної чисельності за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.12, 17). Зазначеним Розпорядженням також звільнено ОСОБА_6 з посади начальника відділу благоустрою.

Згідно списку посадових осіб Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, позивачку було попереджено 31.12.2010 року про майбутнє вивільнення у звязку зі змінами в організації виробництва та праці (а.с.71 звор.стор).

Позивачка перебувала на лікуванні з 20.02.2011 року по 11.03.2011 року, що підтверджується листком непрацездатності (а.с.5), тобто була звільнена в період тимчасової непрацездатності.

На утриманні позивачки перебуває двоє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, котрі разом з позивачкою зареєстровані і проживають в буд. АДРЕСА_1 (а.с.14-16).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачку було звільнено у період тимчасової непрацездатності, про майбутнє звільнення попереджено менш ніж за два місяці, що є порушенням норм трудового законодавства, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги в частині визнання розпорядження незаконним підлягають задоволенню в частині, що стосується звільнення позивачки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 3 ст. 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців.

Згідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Зазначена норма Закону виконана не була.

У відповідності до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виходячи з наведеного, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що при винесенні оскаржуваного розпорядження в частині звільнення позивачки з посади були порушені норми трудового законодавства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Суворовського районного суду м. Одеси ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 11.04.2014 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: О.В. Лук'янчук