Постанова № 38203026, 01.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2014 р. Справа№ 910/9562/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

За участі представників:

від позивача (стягувач): Голков І.О. - представник.

від відповідача (заявник): Полежаєва К.О. - представник

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.»

про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013р. у справі №910/9562/13.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2014р. по справі № 910/9562/13 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 104 405, 11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості за Договором фінансового лізингу № 1290/04/2008 від 11.04.2008 року в розмірі 104 405, 11 грн. в тому числі 10 902,91грн. основного боргу, 2 901,69 грн. пені, 580,34грн.-інфляційні та 20,17 грн. -3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2013р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» суму основного боргу 100 902,91 грн., пеню в розмірі 2 901,69 грн., 3% річних в розмірі 580,34 грн., інфляційні втрати в розмірі 20,17 коп., 2 088,11 грн. - витрати по сплаті судового збору.

24.12.2013 від представника відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення від 10.06.2013р. у справі №910/9562/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року по справі № 910/9562/13 заяву відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013р. справі №910/9562/13 задоволено частково.

Вирішено відстрочити на 1 (один) рік до 05.02.2015р. виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013р. у справі №910/9562/13.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі №910/9562/13.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання не можливим, при цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви, однак заявником не надано доказів наявності таких обставин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 01.04.2014.

Представник відповідача 28.03.2014 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року у справі № 910/9562/13 без змін.

Представник позивача 01.04.2014 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав додаткові пояснення до апеляційної скарги в яких просив, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року у справі № 910/9562/13.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткові пояснення, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

У відповідності до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до вказівок, що містяться в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як правильно зазначено в ухвалі суду першої інстанції, вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М» - на обґрунтування обставин, викладених в зазначеній заяві, посилається на відсутність фінансової можливості вчасно проводити розрахунки з контрагентами та жорсткий графік виконання зобов'язань стосовно погашення наявної заборгованості. Заявник наголошує на тому, що не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, проте звертається з проханням відстрочити їх виконання для уникнення наслідків визнання відповідача банкрутом. В підтвердження викладених обставин відповідачем надано копію консолідованої фінансової звітності незалежного аудиту. При цьому, судом враховано, що консолідована фінансова звітність - це фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні), тобто надає правдиву та неупереджену інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Приписами ч. ч. 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

При цьому, подані позивачем роздруковані матеріали з Інтернет ресурсу не є допустимими доказами в розумінні приписів ГПК України, оскільки достовірність інформації, що міститься у зазначених доказах не підтверджена іншими доказами.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, крім того суд повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, а тому, розглянувши мотиви поданої заяви, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відстрочення сплати наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013р. у справі № 910/9562/13 і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом, внаслідок чого заява Фірми «Т.М.М» - Товариства з обмеженою відповідальністю підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача (стягувача) є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 по справі № 910/9562/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9562/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Л.О. Рєпіна

В.В. Сулім