Постанова № 38202844, 02.04.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2014 року Справа № 904/9640/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

суддів: Березкіна О.В., Подобєда І.М.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

Представники сторін:

від відповідача: Держирук В.Г. представник, довіреність №б/н від 08.01.14; Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.14 р. у справі № 904/9640/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром", м. Київ

до Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України, с. Затишне, Дніпропетровська обл.

про стягнення 1 610 897, 82 грн. за договором оренди.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.14р. у справі № 904/9640/13 (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з Державного підприємства „ Дослідне господарство „РУНО" Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ Торговий дім „ Украгропром" 1 509 299 грн. 24 коп. заборгованості з орендної плати, 101598 грн. 58 коп. річних, 32 217 грн. 96 коп. судового збору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за користування об'єктом оренди, здійснивши розрахунки частково за період з 24.05.2011 р. по 25.05.2011 р. в сумі 459 219 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку та актом звіряння взаємних розрахунків. Доказів погашення заборгованості по оплаті орендованого майна в сумі 1 509 299, 24 грн., відповідач не надав, а тому суд першої інстанції вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне підприємство "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014р. у справі №904/9640/13 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Украгропром» відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що Державне підприємство «Дослідне господарство «Руно»» Національної аграрної академії наук України , засноване на державній власності, діє я державне унітарне підприємство та належить до сфери управління Національної аграрної академії наук України, як органу управління державним майном, закріпленим за господарством. У відповідності до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про здійснення державних закупівель», ДП «Руно» НААН України при здійсненні закупівлі послуг, якими є оренда , повинно було застосувати процедури закупівель визначені вищенаведеним Законом. Сторони уклали договір, який передбачає надання послуг за державні кошти з вартістю предмета закупівлі в розмірі 1 152 303,36 грн., що значно перевищує встановлену законом суму, за якої необхідно проводити встановлену Законом процедуру закупівлі послуг за державні кошти.

З вищенаведених підстав, Відповідач вважає, що укладений між сторонами Договір оренди, порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді грошових коштів, які за умовами Договору оренди, в значному розмірі мають сплачуватися суб'єктом правовідносин з державної закупівлі (Відповідачем) на користь Позивача, який є господарським товариством, що в свою чергу дає підстави застосувати положень ст.ст. 228, 215, 216 ЦК України і визнати правочин нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок, спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді грошових коштів, які згідно з умовами договору оренди у значному розмірі. Таким чином, укладений між сторонами договір оренди сільськогосподарської техніки № Т-031 від 01.04.2011р. є нікчемним правочином в силу закону, а відтак недійсним та таким, що не створює юридичних наслідків для сторін. На думку скаржника, позовні вимоги позивача, які ґрунтуються на не виконанні відповідачем своїх зобов'язань, встановлених недійсним (нікчемним) договором оренди, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014р. по справі №904/9640/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, судові витрати покласти на відповідача. На думку позивача, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги в основній частині та в частині стягнення штрафних санкцій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідач, незважаючи на неодноразовий розгляд справи жодним чином не заперечував проти вимог та не приймав участь у засіданні, в матеріалах справи наявні документи в підтвердження отримання відповідачем поштових повідомлень про призначення всіх судових засідань. Також часткова сплата Відповідачем протягом строку дії договору оренди за надані послуги протягом перших 4 місяців на загальну суму 459 219,00 грн. підтверджує визнання чинності та легітимності укладеного договору Відповідачем. Крім того, відповідач регулярно і без зауважень підписував Акти приймання-передачі робіт (послуг) з оренди с\г техніки, а ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» завжди свої зобов'язання виконувало вчасно та належним чином, надані послуги по оренді надавались та приймались відповідачем актами приймання-передачі робіт (послуг), які є в матеріалах справи. Заборгованість підтверджена Відповідачем підписанням Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 28.02.2013 р. Зазначає, що позивач неодноразово попереджав про необхідність виконання зобов'язань за Договором, в тому числі Вимогою про сплату заборгованості № 34 від 18.11.2013 p., але відповідач не сплатив заборгованість та не надав жодної відповіді. На думку позивача, подана відповідачем апеляційна скарга покликана затягнути час та не проводити розрахунки по заборгованості. Крім цього, відповідач безпідставно та необґрунтовано заперечує проти законності правочину і вказує на те, що договір оренди №Т-031 від 01.04.2011 р. є нікчемним в силу закону.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду додаткові усні пояснення по апеляційній скарзі. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

01.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ Торговий дім

„ Украгропром" та Державним підприємством „ Дослідне господарство „РУНО" Національної академії аграрних наук України було укладено договір оренди сільськогосподарської техніки № Т-031 від 01.04.2011 року, відповідно до п. 1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування сільськогосподарську техніку, зазначену у акті приймання-передачі, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до 2.1.1. Договору встановлено, що передача сільськогосподарської техніки здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується представниками Орендодавця і Орендаря.

Позивач на виконання умов договору, передав відповідачу у строкове платне користування сільськогосподарську техніку, що підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 15.04.2011 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору сторони узгодили, що розмір щомісячної орендної плати за цим Договором встановлено у Додатку до договору, яким є акт приймання-передачі № 1 від 15.04.2011 року, згідно якого вона складає 96 025, 28 грн.

За умовами п. 3.2. Договору орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування зазначеної суми коштів на поточний рахунок Орендодавця до 5-го числа місяця, наступного за звітним. Акт приймання-передачі наданих послуг Сторони підписують щоквартально до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Сторонами на виконання умов договору були підписані наступні акти приймання-передачі робіт (послуг): акт приймання-передачі № 301 від 29.04.2011 року (т.1 а.с. 17), акт приймання-передачі № 443 від 30.04.2011 р. (т.1 а.с. 18),, акт приймання-передачі № 442 від 31.05.2011 р. (т.1 а.с. 19), акт приймання-передачі № 604 від 30.06.2011 р. (т.1 а.с. 20), акт приймання-передачі № 752 від 31.07.2011 р. (т.1 а.с. 21), акт приймання-передачі № 892 від 31.08.2011 р. (т.1 а.с. 22), акт приймання-передачі № 1135 від 30.09.2011 р., (т.1 а.с. 23), акт приймання-передачі №1359 від 31.10.2011 р. (т.1 а.с. 24), акт приймання-передачі № 1656 від 31.11.2011 р. (т.1 а.с. 25), акт приймання-передачі № 1923 від 31.12.2011 р. (т.1 а.с. 26), акт приймання-передачі № 83 від 31.01.2012 р., (т.1 а.с. 27), акт приймання-передачі № 240 від 29.02.2012 р. (т.1 а.с. 28), акт приймання-передачі № 389 від 31.03.2012 р. (т.1 а.с. 29), акт приймання-передачі № 575 від 30.04.2012 р. (т.1 а.с. 30), акт приймання-передачі № 724 від 31.05.2012 р. (т.1 а.с. 31), акт приймання-передачі № 912 від 30.06.2012 р. (т.1 а.с. 32), акт приймання-передачі № 1031 від 31.07.2012 р. (т.1 а.с. 33), акт приймання-передачі 1160 від 31.08.2012 р. (т.1 а.с. 34), акт приймання-передачі № 1357 від 30.09.2012 р. (т.1 а.с. 35), акт приймання-передачі № 1761 від 31.10.2012 р. (т.1 а.с. 36), акт приймання-передачі № 1880 від 30.11.2012 р. (т.1 а.с. 37), акт приймання-передачі № 1982 від 31.12.2012 р. (т.1 а.с. 38), на загальну суму 1 968 518, 24 грн.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю „ Торговий дім „ Украгропром" та Державним підприємством „ Дослідне господарство „РУНО" Національної академії аграрних наук України відповідачем на користь позивача було сплачено 24.05.2011р.- 49441, 08 грн., 12.07.2011р. було сплачено - 4584,68 грн, 22.08.2011р. - 303894,43 грн та 12.09.2011р. сплачено 101298,81 грн. Всього відповідачем сплачено позивачу заборгованість у сумі - 459219,00 грн. (т. 1 а.с.45)

Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за користування об'єктом оренди, здійснивши розрахунки частково, в сумі 459219 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку у період з 24.05.2011 р. по 25.05.2011 р. ( а.с. 66-77) та актом звіряння взаємних розрахунків ( а.с. 43-49) .

На момент розгляду спору, доказів погашення заборгованості по оренді орендованого майна в сумі 1509299,24 грн., відповідач не надав.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

У відповідності до 4.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З врахуванням наявних в матеріалах справи доказів часткового погашення заборгованості з орендної плати, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення оплати орендованого майна в сумі 1 509 299,24 грн. і вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 чт.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку сума річних за період з 13.09.2011р. по 09.12.2013р. складає 101598,58 грн. (т.1 а.с.4 )

Колегія суду визнала вірним, що дає підстави погодитись з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми річних.

Доводи апелянта стосовно визнання Договору оренди сільськогосподарської техніки № Т-031 від 01.04.2011 р. нікчемним в силу закону колегія суду відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.7 Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013р № 11 необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на:

використання всупереч законові державної або комунальної власності;

незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України);

відчуження викраденого майна;

виробництво і відчуження певних об'єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров'я громадян, тощо);

виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу;

приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків;

виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів;

незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей;

використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В судовому засіданні представник апелянта визнав відсутність у нього доказів на підтвердження своєї позиції.

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.14р. у справі № 904/9640/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 14.04.2014р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В.Березкіна Суддя І.М.Подобєд