Ухвала суду № 38198228, 08.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/268/14-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.Провадження № 22-ц/780/2000/14 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 47 08.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року позивач звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову і до досягнення сином повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина. На даний час ОСОБА_2 подала позовну заяву про розірвання шлюбу.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13 січня 2014 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що він здійснює виплати в погашення кредитів, які бралися на будівництво будинку для їхньої з позивачем сім'ї. Дані виплати свідчать про ведення спільного господарства та робляться для забезпечення дитини. Позов про розлучення не розглядався і відповідач має намір зберегти сім'ю, а рішення суду може вплинути на її руйнування та на позбавлення дитини батьківського піклування.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 05 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 (а.с.7).

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_2 (а.с.8).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради, вбачається, що з ОСОБА_2 постійно проживає та знаходяться на її утриманні дитина - ОСОБА_3 (а.с.9).

Відповідач має постійне місце роботи та працює двірником в ЖЕКу, що визнано самим відповідачем в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що дитина проживає з матір'ю, а відповідач не надає регулярно матеріальної допомоги на утримання сина.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 180, 183 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 зазначає, що він здійснює виплати в погашення кредитів, які бралися в інтересах сім'ї. Дані виплати свідчать про ведення спільного господарства та робляться для забезпечення дитини.

Однак, такі доводи є безпідставними, оскільки наявність зазначених ОСОБА_1 обставин не позбавляє відповідача обов'язку утримувати сина до досягнення ним повноліття та не свідчать про невірне визначення судом розміру аліментів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.