Ухвала суду № 38197473, 27.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 р. Справа № 1517/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Іщук Л. П., Рибачука А.І.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року в справі за позовом комунального підприємства "Сокальжитлокомунсервіс" до державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2010 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву комунального підприємства "Сокальжитлокомунсервіс" до державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області № 0009211601/0 від 20 жовтня 2010 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що підприємство частково сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2006 року (№ 21162 від 20 вересня 2006 року) у сумі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1976 від 27 вересня 2006 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позов задоволено частково. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області № 0009211601/0 від 20 жовтня 2010 року в частині зайвого нарахування 1000 грн. штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивач допустив затримку узгодженої суми податкового зобов'язання на суму 24063,00 грн., на яку податковий орган повинен був здійснити нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - державною податковою інспекцією в Сокальському районі Львівської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суми по платіжних дорученнях, про які йдеться у позовній заяві були спрямовані на погашення податкового боргу, що виник у зв'язку з несплатою позивачем самостійно визначених сум податкового зобов'язання у поданих до податкового органу деклараціях по ПДВ в попередніх роках.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що за результатами проведеної ДПІ у Сокальському районі Львівської області документальної невиїзної (камеральної) перевірки дотримання КП «Сокальжитлокомунсервіс» вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» складено Акт № 824/160/31963156 від 08 жовтня 2010 року, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми узгодженого податкового зобов'язання за вересень 2006 року з податку на додану вартість у розмірі 26063,00 грн.

На підставі вказаного Акту відповідачем 20 жовтня 2010 року винесено податкове повідомлення рішення № 0009211601/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (штраф) у розмірі 13 031,52 грн. (50% від суми узгодженого податкового зобов'язання) на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами».

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до підпункту «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних, днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пункту 5.1 статті 5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків, як передбачено першим абзацом підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

КП «Сокальжитлокомунсервіс» в межах граничного строку сплати податкового зобов'язання частково сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2006 року (№ 21162 від 20 вересня 2006 року) у розмірі 2000,00 грн., підтвердженням чого є платіжне доручення № 1976 від 27 вересня 2006 року, сума платежу 2000,00 грн., призначення платежу ПДВ за серпень 2006 року.

З Акту перевірки та Розрахунку до нього (Додаток 1) вбачається, що податковим органом не зараховано в рахунок погашення податкового боргу підприємства, визначеного в Декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 року (№ 21162 від 20 вересня 2006 року) (граничний термін сплати 02 жовтня 2006 року), сплачену платником податку кошти в сумі 2000,00 грн. за платіжним дорученням № 1976 від 27 вересня 2006 року.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає висновок податкового органу про затримку позивачем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на суму 26063,00 грн. помилковим, оскільки фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач допустив затримку узгодженої суми податкового зобов'язання на суму 24063,00 грн., на яку податковий орган повинен був здійснити нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення № 0009211601/0 від 20 жовтня 2010 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій на 2000,00 грн. сплаченого податку на додану вартість,- не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року в справі № 2а-9651/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А.І. Рибачук

Л. П. Іщук