Ухвала суду № 38196234, 09.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 квітня 2014 року м. Київ № 826/4626/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом

Територіального управління Державної служби гірничного нагляду та

промислової безпеки України у Київській області та м. Києві

до

Державного агенства водних ресурсів України

про

застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В:

Територіальне управління Держгірпромнагляду у Київській області та міста Києва (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державного агентства водних ресурсів України (далі по тексту - відповідач) про застосування заходів реагування.

Відповідно до частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали позовної заяви, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Частина третя статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Суд звертає увагу, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня – на рівні 1218,00 грн.

З адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, тобто, в даному випадку 73,08 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду, проте, заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі п. 2 статті 8 Закону України “Про судовий збір” у зв’язку тим, що Територіальне управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві відноситься до органу державної влади та є неприбутковою установою згідно рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 19 січня 2012 року № 12/1505.

Крім цього, в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач посилається те, що відповідно до кошторису витрат територіального управління на 2013 рік, затвердженого 21 січня 2013 року по видаткам КЕКВ 2800 на даний час кошти відсутні.

Проте, суд зазначає, що внесення позивача до Реєстру неприбуткових установ та організацій, а також віднесення його до органів державної влади не є доказом перебування позивача у скрутному матеріальному стані.

В якості доказу неможливості сплати позивачем судового збору, позивачем зазначено, що із введенням в дію з 1 липня 2013 року змін до чинного законодавства, в результаті яких територіальне управління по зазначеному предмету позову повинно звертатись до суду, не було забезпечено в установленому законодавством порядку.

Суд звертає увагу на те, що Закон України “Про судовий збір” визначає вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору та не встановлює пільг для Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та міста Києва, в тому числі у випадку звернення до суду щодо захисту інтересів держави.

З аналізу вказаних норм вбачається, що в межах спірних правовідносин позивач не є таким, що звільнений від сплати судового збору, а тому має сплатити судовий збір у належному порядку та розмірі.

Судом враховано, посилання позивача на статтю 88 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Проте, слід зазначити, що позивачем не надано доказу недостатності коштів на рахунках позивача, необхідних та достатніх для сплати судового збору, а надані пояснення не є підставою звільнення від їх оплати.

Суд звертає увагу, що позивачем не заявлено клопотання про зменшення або відстрочення сплати судового збору, що з урахуванням не включення позивача до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору, було б доцільніше в даному випадку.

Відтак, враховуючи викладене та відсутність в матеріалах справи належних доказів неможливості сплати позивачем судового збору, відсутність клопотання про відстрочення, розстрочення або зменшення сплати судового збору, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не додано до позовної заяви документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” в редакції чинній на момент звернення до суду.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 1832 скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Стаття 1836 Кодексу адміністративного судочинства України визначає особливості провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно частини першої статті 1836 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом, здійснюється на підставі адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, яким ужито відповідних заходів реагування.

Згідно частини третьої статті 1836 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява має відповідати вимогам, установленим статтею 106 цього Кодексу. У разі якщо порушення, яке стало підставою для вжиття заходів реагування, було виявлено відповідним суб'єктом владних повноважень під час проведення перевірки, до позовної заяви додаються копії документів, що підтверджують дотримання процедури проведення цієї перевірки.

До позовної заяви додані направлення на проведення перевірки від 21 березня 2014 року № 13/209, акт перевірки суб’єкта господарювання від 03 квітня 2014 року № 13/54/229А, які в розумінні статті 1836 Кодексу адміністративного судочинства України не є розпорядчими документами про вжиття заходів реагування.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем у позові взагалі не зазначено, в якому порядку останній звертається до суду та не наведено норм закону, яким визначено застосування заходів реагування виключно за судовим рішенням.

Відповідно ж до статті 39 Закону України “Про охорону праці” посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема, забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Крім того, підпунктом 11 пункту 5 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 408/2011 передбачено, що Держгірпромнагляд України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень та інших виробничих об'єктів, виготовлення та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, у тому числі пов'язаних з користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції шляхом видачі розпорядчого документа про заборону зазначеного у випадках, передбачених законодавством, а також анулювати видані дозволи і ліцензії до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовна заява Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві не відповідає вимогам ні статей 106, 1832, 1836 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливлює, в свою чергу, застосування відповідного провадження у справі, враховуючи особливості проваджень, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини четвертої статті 1836 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності поданої заяви вимогам частини третьої цієї статті суд у день подання позовної заяви повідомляє позивача про таку невідповідність та встановлює строк не більше двох днів для усунення недоліків.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Зазначені недоліки позовної заяви повинні бути усунуті шляхом подання до суду уточненої позовної заяви із зазначенням відповідних правових норм, на підставі яких позивач звертається до суду, документу про сплату судового збору та документів, не доданих до позовної заяви, з додержанням всіх вимог, встановлених статтями 106, 1836 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовну заяву Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві слід залишити без руху, надавши строк для усунення вказаних недоліків протягом двох днів з моменту отримання вказаної ухвали.

Згідно з частиною четвертою статті 1836 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки в установлений судом строк, позовна заява вважається поданою в день, коли зазначені недоліки було усунуто.

Згідно з частиною 2 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 106, 160, 165, 1832, 1836 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом двох днів з моменту отримання вказаної ухвали.

3.Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 1836 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник