Постанова № 38196149, 24.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2014 року № 826/1019/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Логімекс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2013 №0006252201.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 22.07.2013 №52/1/22-01-32846611; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013 №0006252201.

Ухвалою суду від 07.02.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 21.02.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 КАС України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2013 відповідачем на підставі акта перевірки №52/1/22-01-32846611 прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0006252201, яким позивачу за порушення п.п.198.3, 198.6, 201.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 35416,25грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 28333грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7083,25грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується, в тому числі, на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Прогрес Консалт».

Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується в такими висновками відповідача, враховуючи наступне.

12 липня 2013 між позивачем і ТОВ «Прогрес Консалт» укладено договір №7 відповідно до умов якого ТОВ «Прогрес Консалт» бере на себе зобов'язання надати інформаційно-консультаційні послуги, а позивач зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх.

16 липня між тими ж сторонами укладено договір №12, відповідно до умов якого позивач доручає, а ТОВ «Прогрес Консалт» бере на себе зобов'язання з надання юридичних послуг.

На підтвердження реальності отримання послуг, позивачем до матеріалів справи долучено завірені копії актів здачі-приймання робі (надання послуг) та податкові накладні.

Втім, зі змісту вказаних документів не вбачається за можливе встановити, які саме юридичні та інформаційно-консультаційні послуги були надані контрагентом.

До матеріалів справи позивачем не надано доказів підготовки на його користь контрагентом проектів юридичних документів, представництва інтересів позивача в державних органах та судах (наприклад довіреностей на ведення справи), розробки установчих документів, доказів консультування співробітників замовника тощо, хоча всі ці послуги визначено сторонами в якості предметів по Договорам.

Звіт про надання юридичних послуг (додаток до акта надання послуг №ПК-0000136 від 19.07.2012) не сприймається судом як належний доказ виконання контрагентом взятих на себе зобов'язань, адже даний документ з однієї сторони лише копіює Розділ 1 (предмет) договору №12, а з іншої сторони не містить в собі дати складання даного звіту та підпису відповідальної особи ТОВ «Прогрес Консалт», яка його склала.

Аналогічним чином, суд відхиляє як доказ реальності досліджуваних взаємовідносин Звіт про надання інформаційно-консультаційних послуг до акту надання послуг №ПК-0000135 від 18.07.2012, адже даний документ також не містить в собі дати його складання та підпису особи, відповідальної за його складання. При цьому, в позовній заяві позивачем не пояснено, а судом під час розгляду справи не встановлено, яким чином текст, викладений в звіті до акта №ПК-0000135 від 18.07.12, що не має жодної персоналізації по відношенню до ТОВ «Логімекс», стосується господарської діяльності останнього.

За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту, зокрема, наявність податкових накладних та актів виконаних робіт (наданих послуг), виписаних платником податку є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що наявність доказів оплати є достатнім доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції, чого, в даному випадку, судом не встановлено, а позивачем, в порушення принципу змагальності (ст.11 КАС України), доведено не було.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

Так як в ході розгляду справи, в порушення принципу змагальності сторін, позивачем не представлено належних та допустимих доказів фактичності виконання спірних господарських операції, суд вважає за можливе погодитьсь з твердженнями податкового органу про відсутність обставин фактичного надання консультаційних та юридичних послуг ТОВ «Прогрес Консалт, внаслідок чого позивач позбавлений можливості віднесення відповідних суми до податкового кредиту перевіряємого періоду.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій, суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналогічна позиція також викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Суд також не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги №1 про визнання протиправними дій ДПІ щодо призначення та проведення перевірки, адже з матеріалів справи вбачається, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбаченим Податковим кодексом України За наслідками перевірки складено Акт, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Крім того, позивач не вказує в позові, які саме дії відповідача, на його думку, є протиправними.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.