Постанова № 38196104, 14.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 квітня 2014 року № 826/3075/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Орімі Трейд ЛТД"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення №28926552210 від 25.02.2014

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Орімі Трейд ЛТД» (далі – позивач, ТОВ «Орімі Трейд ЛТД») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2014 року №28926552210.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 27.12.2013 року №848/26-55-22-01/25287617 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПЗВОГ «Пропаганда», прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 року №28926552210, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Орімі Трейд ЛТД», зареєстровано як юридичну особу Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією від 11.12.1997 року №10701200000021496, ідентифікаційний код юридичної особи 25287617, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №788617. Згідно довідки АА №616348 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності ТОВ «Орімі Трейд ЛТД» за КВЕД відносяться оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. На час розгляду справи ТОВ «Орімі Трейд ЛТД» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 06.01.1998 року (індивідуальний податковий номер 252876126101) (http://minrd.gov.ua).

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Орімі Трейд ЛТД» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємством, заснованим на власності обєднання громадян «Пропаганда» за період липень 2013 року та складено акт перевірки від 27.12.2013 року №848/26-55-22-01/25287617.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Орімі Трейд ЛТД»: п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на загальну суму 75542,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 року №28926552210, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 130313,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 75542,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37771,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «Орімі Трейд ЛТД» та ПЗВОГ «Пропаганда» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Орімі Трейд ЛТД» та ПЗВОГ «Пропаганда» укладено договір про надання послуг від 07.02.2011 року №07/02/11, відповідного до якого виконавець (ПЗВОГ «Пропаганда») зобов’язується надавати замовникові (позивачу) маркетингові та рекламні послуги, а замовник зобов’язаний прийняти та оплатити дані послуги в порядку, передбаченому цим договором.

До матеріалів справи також надано додатки від 09.07.2013 року №53, №54 до договору від 07.02.2011 року №07/02/11, в якому викладене технічне завдання.

Вищевказані договір та додатки до договору підписані сторонами та скріплені печатками.

На підтвердження виконання умов договору та отримання послуг позивачем також надано до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000018, №ОУ-0000019, податкові накладні від 17.07.2013 року №1 та №2, які прийняті податковим органом.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, на підтвердження руху коштів позивачем надано до матеріалів справи платіжне доручення від 17.07.2013 року №2645

Таким чином, у позивача згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ПЗВОГ «Пропаганда» лише вказано на висновки акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.12.2013 року №2293/2201 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ПЗВОГ «Пропаганда», яким встановлено відсутність факту реальності господарських операцій підприємства з контрагентом та порушення підприємством податкової дисципліни. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Окрім того, суд бере до уваги, що під час перевірки ПЗВОГ «Пропаганда» Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та ПЗВОГ «Пропаганда» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов’язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов’язку перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання тим вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об’єкт оподаткування податком на прибуток

Також відповідачем в акті перевірки вказується на те, що в наданих документах під час перевірки позивачем не надано інформації та документів, які б свідчили про назву послуг, зміст та обсяг виконаних робіт, відсутня назва торгових марок, перелік послуг, тривалість реклами та інше.

Водночас, суд бере до уваги документи, надані представником позивача до суду на спростування доводів відповідача:

- свідоцтва на знак для товарів та послуг №81806 та №81808, згідно яких зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України від 10.09.2007 року знак «Принцесса Ява» та «Принцесса Нури» за ТОВ «Орімі Трейд ЛТД»;

- договір поставки від 01.04.2009 року №2829/1528, відповідно до якого позивач зобов’язується передати у власність покупця (ЗАТ «Фоззі», до мережі якої входить ТМ «Сільпо»), а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору;

- заявка для проведення промо-акції чаю ТМ «Принцеса Ява» та «Принцеса Нурі» в ТМ «Сільпо», в якій вказано що акція буде проводитись з 05.07.2013 року по 28.07.2013 року, за допомогою послуг персоналу РА «Пропаганда» та РА «Профи Смайл України»;

- витяг з інтернет-ресурсу поштової скриньки позивача про підтвердження вищевказаної заявки про проведення промо-акції;

- звіт по роботі консультантів торгових марок «Принцеса Нурі» та «Принцеса Ява» за липень 2013 року, в якому наявна інформація щодо місця та періоду проведення промо-акції, графіку роботи промоутерів ПЗВОГ «Пропаганда» з фото-звітом.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Орімі Трейд ЛТД» та ПЗВОГ «Пропаганда» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.02.2014 року №28926552210 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів з ПЗВОГ «Пропаганда» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Орімі Трейд ЛТД».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Орімі Трейд ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2014 року №28926552210 – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.02.2014 року №28926552210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орімі Трейд ЛТД» витрати по сплаті судового збору у розмірі 226 грн.60 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова