Рішення № 38191567, 09.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2014 р. Справа № 911/820/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», Київська область, м. Боярка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112», Київська область, м. Бровари

про стягнення 66050,93 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Палькевич Н.С. (довіреність №1-771 від 31 грудня 2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112» (далі - відповідач) про стягнення 66050,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу за врегульованим тарифом для потреб промислових споживачів за №2013/П-ПР-05010022202218-60397 від 29 грудня 2012 року, а саме, відповідач не розрахувався за отриманий газ в січні - лютому 2013 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 62340,96 грн. Додатково, за прострочення виконання умов договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1493,82 грн., 3% річних в розмірі 1883,52 грн. та інфляційні втрати в розмірі 332,63 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 13 березня 2014 року та призначено справу до розгляду на 25 березня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 25 березня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 9 квітня 2014 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 13 березня 2014 року та від 25 березня 2014 року в судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

9 квітня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - споживач) 29 грудня 2012 року укладено договір на постачання природного газу за врегульованим тарифом для потреб промислових споживачів за №2013/П-ПР-05010022202218-60397.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник протягом 2013 року здійснює постачання природного газу споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 3.5 договору на підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку сторонами щомісяця складаються акти приймання-передачі газу.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що сума до сплати за 1000 куб.м. природного газу складає 4708,176 грн.

Відповідно до пункту 4.5 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно.

Пунктом 4.6.3 договору передбачено, що у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно пункту 5.3.3 договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та обсягах, визначених договором.

Відповідно до пункту 6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбаченої розділом 4 договору, з споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 10 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 1 січня 2013 року та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

На виконання умов договору постачальник (Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз») передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними сторонами актами передачі - приймання природного газу від 31 січня 2013 року (на суму 41413,12 грн.) та від 28 лютого 2013 року (на суму 20927,84 грн.), а всього, на загальну суму 62340,96 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, а саме, не розрахувався за отриманий газ, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 62340,96 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив отриманий від позивача газ. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 62340,96 грн. заборгованості за отриманий газ підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Як встановлено судом, розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 1493,82 грн. за період: з 6 березня 2013 року по 3 вересня 2013 року на суму заборгованості 20927,84 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 332,63 грн.

Зазначений розмір інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 1883,52 грн.

Зазначений розмір 3% річних є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2, код 22202218) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код 20578072) - 62340 (шістдесят дві тисячі триста сорок) грн. 96 коп. заборгованості, 1493 (одна тисяча чотириста дев'яносто три) грн. 82 коп. пені, 332 (триста тридцять дві) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) грн. 52 коп. 3% річних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 11 квітня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.