Постанова № 38190119, 14.03.2014, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2014 року

Провадження №2-а/425/19/14

Справа №425/244/14-а

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Мирошникової О.Ш., розглянувши у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС УДАІ Сєвєродонецького МВ УМВС Луганської області старшини міліції Сакунова Євгена Анатолійовича про визнання незаконними дій, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

встановив:

20 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до інспектора ДПС УДАІ Сєвєродонецького МВ УМВС Луганської області старшини міліції Сакунова Євгена Анатолійовича про визнання дій відповідача незаконними щодо винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та скасування постанови від 10.01.2014 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Свої вимоги позивач мотивує тим, що правопорушення, передбачене п. 16.2 Правил дорожнього руху не скоював. Також відповідач не допитав пішохода та свідка при розгляді справи про адміністративне правопорушення, тому позивач вважає постанову незаконною та просить її скасувати.

В судове засідання позивач не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляду справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, заяв про розгляд справи без його участі суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на піставі наявних доказів.

Суд приходить до висновку, що немає підстав для відкладення розгляду справи та відсутні перешкоди для розгляду справи як то відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи в межах заявлених вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.01.2014 року інспектором ДПС УДАІ Сєвєродонецького МВ УМВС Луганської області старшиною міліції Сакуновим Є.А. о 10:20 годині в місті Сєвєродонецьк на проспекті Хіміков було складено протокол АБ2 № 195916 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_1 о 10 годині 10 хвилин у місті Сєвєродонецьку керуючи транспортним засобом Chevrolet, реєстраційний номер НОМЕР_1 при повороті з проспекту Радянського на проспект Хіміков при повороті праворуч не надав перевагу в русі пішоходам, чим порушив п. 16.2 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 3).

10.01.2014 року відповідачем було винесено постанову серії АА2 № 982243 в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень. На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання постанови органами державної виконавчої служби з ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу у сумі 850,00 гривень (а.с. 4).

Відповідно до п. 16.2 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення водіями транспортних засобів правил, зокрема, проїзду перехресть тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративне правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, покладено на органи внутрішніх справ (міліцію).

Відповідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Позивач у справі був не згодний з тим, що ним було порушено Правила дорожнього руху України, про що він зазначив в протоколі від 10.01.2014 року, зокрема, позивач вказав, що правопорушення не скоював, перешкод пішоходу не створював.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідачем достеменно не встановлено, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи був винен позивач у вчиненному правопорушенні, враховуючи, що будь-яких доказів вини в постанові по справі про адміністративне правопорушення відповідачем не наведено.

Відповідач при винесені постанови не звернув уваги на те, що відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у постанові серії АА2 № 982243 відповідач не навів будь-якої оцінки поясненням та запереченням позивача.

Разом з тим, відповідач не звернув уваги на заперечення позивача його вини на місці події, при цьому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, об'єктивно мав можливість зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення, зокрема, пояснення пішохода, покази свідків, відеозапис тощо, та спростувати заперечення позивача, тобто не тільки зафіксувати його шляхом складання протоколу, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд вважає, що при складенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення відповідачем порушені вимоги ст. 280 КУпАП.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статями 283, 284 КУпАП. У постанові потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Коснституцією та законами України.

Відповідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, через те будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача тлумачаться на його користь, оскільки наявні у справі докази, зокрема постанова й протокол не дають підстав для висновку про скоєння позивачем, правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем по справі не надано належних та допустимих доказів на спростування тверджень позивача, оскаржувана постанова прийнята відповідачем без посилання на будь-які докази, без надання оцінки запереченням позивача, поясненням свідків, та без з'ясування всіх обставин справи, зокрема, чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у вчиненні правопорушення і чи підлягає адміністративній відповідальності, не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення позивачем, прийняте відповідачем рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підставними, наявні у справі докази підтверджують неправомірність дій відповідача, що дає підстави для скасування постанови серії АА2 № 982243 від 10.01.2014 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 71, 86, 128, 159-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС УДАІ Сєвєродонецького МВ УМВС Луганської області старшини міліції Сакунова Євгена Анатолійовича про визнання незаконними дій, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити повністю.

Визнати дії інспектора ДПС УДАІ Сєвєродонецького МВ УМВС Луганської області старшини міліції Сакунова Євгена Анатолійовича щодо складання постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 982243 від 10.01.2014 року незаконними.

Скасувати постанову інспектора ДПС УДАІ Сєвєродонецького МВ УМВС Луганської області старшини міліції Сапунова Євгена Анатолійовича серії АА2 № 982243 від 10.01.2014 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАС України.

Суддя О.Ш. Мирошникова