Ухвала суду № 38188640, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15885/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 18.09.2013 року №50926552208, №51026552208,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 18.09.2013 року №50926552208, №51026552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Алатар - Техно», ТОВ «Спрос Юей», ТОВ «Зв'язок - Буд», ТОВ «Едвертайзінг Консалт» за період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 30 серпня 2013 року №298/26-55-22-08/34937383.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1333835,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 1181857,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Алатар - Техно», ТОВ «Спрос Юей», ТОВ «Зв'язок - Буд», ТОВ «Едвертайзінг Консалт», оскільки згідно актів про неможливість проведення зустрічної звірки та актів про результати документальних невиїзних позапланових перевірок фінансово - господарська діяльність цих контрагентів здійснювалась поза межами правового поля.

18 вересня 2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №50926552208, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1333835,00 грн.;

- №51026552208, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1453557,00 грн., у тому числі за основним платежем 1181857,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 271700,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Алатар - Техно», ТОВ «Спрос Юей», ТОВ «Зв'язок - Буд», ТОВ «Едвертайзінг Консалт».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Згідно акту, всі первинні документи фінансово - господарської діяльності позивача по взаємовідносинах зазначеними корт агентами вилучені відповідно до протоколу обшуку від 01.03.2013 року. ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві супровідним листом було надано матеріали кримінального провадження на підставі яких було проведено перевірку.

На підставі наданих документів контролюючим органом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Алатар - Техно» було укладено договір від 18.04.2011 року №04-АТ-11. На виконання умов договору контрагентом було виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 2992827,00 грн., у тому числі ПДВ 498804,50 грн., відповідно до яких позивач отримав товар.

Також, контролюючим органом було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Зв'язок Буд» було укладено договір від 01.07.2011 року №3Б-01-07, на виконання якого останнім були виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму 72000,00 грн., у тому числі ПДВ 22000,00 грн., відповідно до яких позивач отримав товар.

03.08.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Едвертайзінг Консалт» (постачальник) укладено договір поставки №03567, відповідно до якого останній зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію. На виконання договору контрагентом було виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 2090147,00 грн., у тому числі ПДВ 348358,00 грн. Розрахунки між сторонами були проведені у безготівковій формі.

30.05.2011 року між позивачем та ТОВ «Спрос Юей» укладений договір №3005, на виконання якого контрагентом було виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 1175980,00 грн., у тому числі ПДВ 195996,65 грн. Надано специфікацію до договору, в якій визначено найменування товару, кількість та вартість.

Згідно акту перевірки інших первинних документів ТОВ «Енергопром ЛТД» по фінансово - господарських операціях з зазначеним контрагентом надано не було.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначив позивач, придбані в межах спірних господарських операцій товари використані у господарській діяльності, а саме реалізовані іншим суб'єктам господарювання.

Проте, жодних доказів на підтвердження використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та відповідних письмових пояснень позивач до суду не надав, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість встановлення яким чином в господарській діяльності позивача використано жаростійку суміш нейтронного захисту, клапан, крохмаль, желатин харчовий тощо.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ «Алатар-Техно», ТОВ «Спрос Юей», ТОВ «Зв'язок-Буд» та ТОВ «Едвертайзінг Консалт» товарів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з вказаними контрагентами носять реальний характер, а придбані товари використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Також, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Алатар-Техно», ТОВ «Спрос Юей», ТОВ «Зв'язок-Буд» та ТОВ «Едвертайзінг Консалт», у зв'язку з придбанням товару.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як було зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів придбаних у зазначених контрагентів, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки акта перевірки про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу сум грошового зобов'язання податковими повідомленнями - рішеннями є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром ЛТД» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 07.04.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.