Ухвала суду № 38188638, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16167/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Зубрицький Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12.09.2013 року на виконання умов зовнішньо-економічного контракту №130513 від 13.05.2013 року, укладеного між ПП «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» та компанією «Zhejiang Shenhang Electric Co. Ltd» (Китай), до митного поста «Столичний» Київської регіональної митниці для митного оформлення товару була подана електронна митна декларація №100270000/2013/177275 та товаросупровідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

До декларування було заявлено товар, перелік якого міститься в графі 31 митної декларації: «трансформатори електричні потужністю не більше ніж 1 кВхА: CTD 60К Трансформатор струму до 1 Кв/А - 30 000 шт. Виробник: Zhejiang Shenhang Electric Co. Ltd. Торгівельна марка: Zhejiang Shenhang Electric.».

Проте, Митним органом при розгляді документів під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було виявлено, що відомості у наданих декларантом документах не підтверджені документально, що унеможливлює визначення митної вартості товару за ціною договору.

В зв'язку з чим, митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/01720 від 13.09.2013 р.

Підставою для відмови у митному оформленні став п. 6 ст. 54 Митного кодексу України та прийняте рішення про коригування заявленої митної вартості товару №100270000/2013//300309/2 від 13.09.2013 року.

Вважаючи такі дії протиправними та такими, що порушують законні права позивача, останній звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом, оскільки відповідачем надано достатньо належних документів які підтверджують заявлену в митній декларації ціну товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Так, засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України визначаються Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Приписи ст. 260 МК України визначають, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 261 МК України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок на умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно ч. 1 ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

При цьому, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)(ч. 2 ст. 266 МК України).

Однак, у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог ст.. 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 цього Кодексу (ч.ч. 4-7 ст. 266 МК України).

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК, а саме: зовнішньо економічний контракт від 13.05.2013 р. № 130513; комерційний інвойс від 10.06.2013 р. №SHE-130710; довідка про транспортні витрати від 10.09.2013 р.; облікова карта суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності; копія довідки про відсутність за межами України валютних цінностей та майна від 10.07.2013 р. №491. експортна декларація країни відправника №310120130518599750 від 15.08.2013 р.; платіжне доручення в іноземній валюті №88 від 21.05.2013 р.; комерційна пропозиція фірми продавця б/н від 15.05.2013 р.; технічна документація (зовнішній вигляд з маркуванням).

Перелік наданих документів відображено в гр. 18 оскаржуваних рішень, в картках відмови у митному оформленні та у гр. 44 ВМД і відповідачем не заперечується.

Подані основні документи, копії яких наявні у справі, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, а також вартість додаткових витрат на транспортування оцінюваних товарів.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей у кількісних і вартісних показниках оцінюваного товару та не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 МК підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, тому їх подання (неподання) декларантом не впливає на правильність визначення митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції прийнято вірне та обґрунтоване рішення, оскільки декларантом було вірно визначено митну вартість товару за першим (основним) методом за ціною договору, та підтверджено її належними первинним документами, а тому, Рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості за резервним методом є протиправним та підлягає скасуванню, що і було вірно зроблено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.