Рішення № 38188141, 03.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25715/13 03.04.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"про стягнення 10 914,29 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Байправ М.С. (дов. № 599 від 23.05.2013 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03 квітня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 10 914,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року порушено провадження у справі № 910/25715/13, розгляд справи призначено на 07.02.2014 року.

За розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.02.2014 року з метою дотримання процесуальних строків, керуючись пунктом 2.6. рішення зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року (протокол №1 від 03.02.2011 року) та статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/25715/13 передано для розгляду судді Стасюка С.В. у зв'язку з перебуванням судді Шкурдової Л.М. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/25715/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 06.03.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 06.03.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.02.2014 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 03.04.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 03.04.2014 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.04.2014 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач зареєстрований за адресою: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, на яку було відправлено ухвали суду у справі № 910/25715/13.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2010 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія " ПЗУ Україна" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (особливі умови страхування) серія АМ № 009343, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Sitroen", державний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2011 року на під'їзній дорозі до санаторія "Хвиля" в м. Києві сталась дорожньо - транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Sitroen", державний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2 правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23.03.2011 року у справі № 3-2063/2011.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9340848 від 26.02.2010 року.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Sitroen", державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 1542/11 від 29.03.2011 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "СОС Сервіс Україна", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Sitroen", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 11 923,73 грн.

Позивач, виходячи із звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 1542/11 від 29.03.2011 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "СОС Сервіс Україна" та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 10 914,29 грн., про що склав страховий акт № UA 20110219000/L01/04 від 06.07.2011 року.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу (особливі умови страхування) серія АМ № 009343 від 15.11.2010 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 10 914,29 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4112 від 12.04.2011 року та № 7678 від 19.07.2011 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене 28.09.2011 року, позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією за вих. № 603/3/2011-09/ир.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № ВС/9340848 від 26.02.2010 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 10 914,29 грн.

Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечив частково, вказуючи на те, що позивачем при визначенні розміру позовних вимог не враховано приписів статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами вказаної статті Закону.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, спричинено ДТП, що потягло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Sitroen", державний номер НОМЕР_1.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23.03.2011 року у справі № 3-2063/2011.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9340848 від 26.02.2010 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза - 510, 00 грн., строк дії полісу з 26.02.2011 року до 25.02.2012 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВС/9340848) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Sitroen", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9340848 від 26.02.2010 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (особливі умови страхування) серія АМ № 009343 від 15.11.2010 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з тим що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9340848 від 26.02.2010 року у розмірі 510,00 грн.

За таких обставин, сума страхового відшкодування становитиме: 10 914,29 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди) - 510,00 грн. (сума франшизи) = 10 404, 29 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 10 404, 29 грн.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, код ЄДРПОУ 20080515) користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 40, код ЄДРПОУ 20120095) 10 404 (десять тисяч чотириста чотири) грн. 29 коп. заборгованості, 1 640 (одну тисячу шістсот сорок) грн. 10 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2014 року

Суддя С.В. Стасюк