Рішення № 38186299, 07.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1377/14 07.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій"

до Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва"

про стягнення 22 100 712,19 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Гогітідзе В.Ф.

від відповідача: Перелигіна О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" (далі-відповідач) про стягнення 20 039 811,55 грн. - боргу за спожиту теплову енергію, 432 820,38 грн. - інфляційної складової та 1 628 080,26 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії у вигляді гарячої води.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.02.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відрядженні, справу № 910/1377/14 передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 р. суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 20.03.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р., у зв'язку із поверненням судді Бондарчук В.В. з відрядження, справу №910/1377/14 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 20.03.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

20.03.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 20 010 021,02 грн. - боргу, 432 820,38 грн. - інфляційних втрат та 1 628 080,26 грн. - 3% річних.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

У судовому засіданні 20.03.2014 р. судом оголошувалася перерва до 07.04.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

04.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позов, в якому визнав основну суму заборгованості та надав контррозрахунок штрафних санкцій.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача визнав суму основної заборгованості та не погоджувався із нарахуванням позивачем штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.04.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.1998 року між Спільним підприємством «Укр-Кан Пауер» (постачальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ», та Державним комунальним підприємством «Господар», правонаступником якого є Комунальне підприємство "Господар Дарницького району міста Києва", було укладено договір №430132 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого, «постачальник» зобов'язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність «покупця» товар - теплову енергію у вигляді гарячої води, а покупець зобов'язався прийняти «товар» та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п. 6.4. договору «покупець» щомісяця з 12 по 14 число отримує у «постачальника» оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту «покупець» повертає «постачальнику» не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно п. 6.5. договору «покупець» самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі несплати «покупцем» за прийняту теплову енергію у встановлені строки, «постачальник» нараховує пеню у розмірі 0,75% за кожний прострочений день, але не більше величини, яка встановлена чинним законодавством України.

Відповідно до п. 10.1. договору даний договір укладений на термін з 01.01.1998 р. до 31.12.1998 р. і вважається продовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодного з сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо «покупець» до 1 серпня поточного року узгодить з «постачальником» обсяги споживання на наступний період.

Оскільки сторонами не надано суду доказів щодо наявності заперечень відносно продовження строку дії договору, суд приходить до висновку, що договір неодноразово автоматично пролонговувався та на день прийняття рішення по справі є чинним.

28.09.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «ЕКОСТАНДАРТ» (далі-клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк» (далі-фактор) укладено договір факторингу №28/09/12, умовами якого передбачено, що у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за основним договором.

Згідно п. 1.1. договору основний договір - означає договори з додатковими угодами, які укладені між боржником та клієнтом та на підставі яких у боржника виник борг перед клієнтом, разом з усіма додатками, змінами і доповненнями.

04.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк» (далі-клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" укладено договір факторингу №04/10/12, за яким у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, позивач зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за основним договором.

Згідно п. 1.1. договору основний договір - означає договори з додатковими угодами, які укладені між боржником та клієнтом та на підставі яких у боржника виник борг перед клієнтом, разом з усіма додатками, змінами і доповненнями та судовими рішеннями. Перелік основних договорів визначений у Додатку №3 до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.02.2011 р. по 01.07.2012 р. (на підставі даних облікових карток, відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період) відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 68 519 284,02 грн.

Як стверджує позивач, відповідач, у свою чергу, за спожиту енергію розраховувався частково у сумі 48 509 263,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача станом на момент вирішення спору перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 20 010 021,02 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 432 820,38 грн. - інфляційних втрат та 1 628 080,26 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що позивач, на підставі договорів факторингу №28/09/12 від 28.09.2012 р. та №04/10/12 від 04.10.2012 р. набув право вимоги за основним договором - №430132 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.1998 р. до відповідача.

Проаналізувавши положення договору №430132 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.1998 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) підтверджується факт поставки відповідачеві протягом спірного періоду з 01.02.2011 р. по 01.07.2012 р. за договором теплової енергії на загальну суму 68 519 284,02 грн., а також факт використання відповідачем цієї теплової енергії.

Матеріалами справи, а саме довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію, підтверджується, що відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково, в сумі 48 509 263,00 грн., в результаті чого заборгував постачальнику 20 010 021,02 грн.

При цьому, відповідач визнав у судовому засіданні основну заборгованість.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, з огляду на те, що умовами договору №430132 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.1998 р. встановлено обов'язок відповідача щомісячно забезпечити не пізніше 28 числа поточного місяця, а також враховуючи, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за спожиту в період з 01.02.2011 р. по 01.07.2012 р. теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №430132 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.1998 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.02.2011 р. по 01.07.2012 р. у розмірі 20 010 021,02 грн. та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 432 820,38 грн. - інфляційних втрат та 1 628 080,26 грн. - 3% річних за період з 01.03.2011 р. по 30.01.2014 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і 3% річних, та встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні суми заборгованості на яку проводиться нарахування штрафних санкцій, однак остаточна сума інфляційних та 3% річних співпадає із сумами розрахованими судом, виходячи із фактичної суми заборгованості, з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період такого прострочення.

За таких обставин, визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 432 820,38 грн. інфляційних втрат та 1 628 080,26 грн. 3% річних за період з 01.03.2011 р. по 30.01.2014 р.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" (02096, м. Київ, вул. Заслонова, буд. 3, ідентифікаційний код - 14315687), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 22, ідентифікаційний код - 32531966) 20 010 021 (двадцять мільйонів десять тисяч двадцять одну) грн. 02 коп. - основного боргу, 432 820 (чотириста тридцять дві тисячі вісімсот двадцять) грн. 38 коп. - інфляційних втрат, 1 628 080 (один мільйон шістсот двадцять вісім тисяч вісімдесят) грн. 26 коп. - 3% річних та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.04.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.