Ухвала суду № 38185850, 08.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лазарєв В.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року справа №805/333/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е. Г., суддів Яманко В. Г., Васильєвої І. А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 р. у справі № 805/333/14 (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька Донецької області, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, вимоги №Ф20У від 09.12.2013 року, рішення №5396 від 09.08.2013 року, акту від 09.08.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька, Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, вимоги № Ф20У від 09.12.2013 року, рішення № 5396 від 09.08.2013 року, акту від 09.08.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року позовні вимоги задоволені частково. Суд першої інстанції визнав протиправною та скасував вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф20У від 09 грудня 2013 року у розмірі 9777,56 грн., визнав протиправним та скасував рішення Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька № 5396 від 09.08.2013 року про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій за неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170, 00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій зазначив на порушення судом норм матеріального права, мотивуючи скаргу тим, що позивач тільки в разі отримання пенсії за віком може бути звільнений від сплати за себе єдиного внеску, на даний час позивач отримує пенсію по втраті годувальника та зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця, перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 виданого 21 листопада 2007 року, ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, посвідчення видане на термін «довічно» (арк. справи 8).

Відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька Донецької області № 130217 від 31.01.2014 року, позивачу з 01.12.2013 року призначено пенсію по втраті годувальника (а.с. 42).

09 грудня 2013 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі міста Донецька прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-20У про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2013 року у розмірі 9777,56 грн. за період з серпня 2011 року по 3 квартал 2013 року (а.с. 11).

10 грудня 2013 року позивачем зазначену вимогу оскаржено в адміністративному порядку. 30 грудня 2013 року Головне управління Міндоходів у Донецькій області залишило без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-20У, а скаргу - без задоволення.

Управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька прийнято рішення 09.08.2013 року № 5396 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за неподання, несвоєчасне подання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а. с. 16).

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"від 08.07.2010 року № 2464-VI, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення"№1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 2 цього Закону за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-ІV. Відповідно до п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 1 Закону №1058 визначене поняття "пенсія"- як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058.

Відповідно до ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно.

Згідно ст. 26 Закону №1058 (в редакції до 08.07.2011 року) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

На момент переходу позивача на пенсію по втраті годувальника, виникнення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, прийняття спірної вимоги та рішення позивач вже досяг загального пенсійного віку в 55 років встановленого ст. 26 Закону №1058, а саме в жовтні 2007 року позивачу виповнилось 55 років, тобто, був пенсіонером за віком у розумінні наведених норм законодавства.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі про отримання позивачкою пенсії у зв'язку із втратою годувальника на час прийняття спірної вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 37 Закону України № 1788 право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З налізу зазначеної статті вбачається, що однією з вимог для призначення пенсії в разі втрати годувальника є непрацездатність особи, якій така пенсія призначається. Відповідно до зазначеної норми непрацездатним членом сім'ї вважається також дружина, якщо вона досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто є пенсіонером за віком.

З наведених положень законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що позивачка після досягнення загального пенсійного віку в 55 років встановленого ст. 26 Закону №1058, будучи пенсіонером «за віком», скористалась наданим їй правом обирати вид пенсійного забезпечення та в грудні 2013 року перейшла на пенсію по втраті годувальника. При цьому, статус «пенсіонера за віком» позивачка не втратила, оскільки умовою такого переходу законом визначено набуття права на пенсію за віком на загальних підставах, що також підтверджується пенсійним посвідченням в якому зазначено вид пенсії «за віком».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464, визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, частиною 4 статті 4 Закону № 2464, визначений вичерпний перелік осіб які звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Колегія суддів зазначає, що зазначений закон пов'язує звільнення від сплати за себе єдиного внеску якщо особа є пенсіонером за віком, тобто закон не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску з отриманням пенсії за віком, що спростовує посилання апелянта.

Як вже було вище зазначено відповідно до матеріалів справи, позивач в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є пенсіонером за віком, є фізичною особою - підприємцем перебуває на спрощеній системі оподаткування, договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, тобто відноситься до осіб на яких розповсюджується зазначена стаття.

Посилання відповідача на необхідність позивачем отримання саме пенсії за віком та неможливість застосування зазначеної статті на осіб які отримують пенсію по втраті годувальника є незмістовними, оскільки, в зазначеній нормі законодавцем визначено особу яка звільняється від сплати єдиного внеску - яка здобула статус пенсіонера за віком, в зазначеній нормі не виключені особи, які досягли пенсійного віку, тобто, є пенсіонерами за віком проте отримують пенсію по втраті годувальника. Статус позивача підтверджується пенсійним посвідченням - пенсіонер за віком.

На думку колегії суддів, особа не має право на отримання цієї пільги, в разі отримання інших видів пенсій (по втраті годувальника), тільки при умові не досягнення пенсійного віку, за виключенням осіб, які не досягли пенсійного віку, але отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 р. у справі № 805/333/14 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 р. у справі № 805/333/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий Е.Г. Казначеєв

Судді В.Г. Яманко

І.А. Васильєва