Ухвала суду № 38185243, 09.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/8500/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3064/2014

Головуючий в 1 інстанції Фоміна Ю.В.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Биліни Т.І., Соломахи Л.І.,

при секретарі Мишко Д.О.,

за участю

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача за основним позовом ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 лютого 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №76828- СRED від 19 липня 2007 року у розмірі 26 155,48 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 261,55 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач за основним позовом ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалення нового рішення про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди. Апелянт зазначає, що позивач шахрайським чином, ігноруючи свої обов'язки намагався другий раз отримати зі ОСОБА_2 12 670,95 грн., надав підроблені договори поруки. Суд не врахував, що позивач не надав письмових заперечень, не відобразив в рішенні представлені докази, які підтверджують обгрунтованість позову. Суд неправильно зазначив, що він відмовився від проведення почеркознавчої експертизи, оскільки він проінформував суд, що не має коштів для оплати.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники процесу в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином,, представник позивача та відповідач ОСОБА_1 подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в липні 2013 року банк звернувся до суду з позовом до відповідачів та зазначав, що між ним та відповідачкою ОСОБА_2 19 липня 2007 року укладено кредитний договір №76828-СRED, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 30 000,00 грн. на термін до 17 липня 2009 року. Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором, не виконала і станом на 14 травня 2013 року та з урахуванням стягнутої заборгованості за рішенням суду від 20 січня 2010 року мається заборгованість 26 155,48 грн. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 76828-CRED між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_3 укладено договори поруки і позивачем направлено на адресу відповідачів - поручителів письмову вимогу із зазначенням невиконаних кредитних зобов'язань. Вказана вимога залишена без задоволення. Просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором №76828-CRED від 19 липня 2007 року у розмірі 26 155,48 грн. та судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду.

В серпні 2013 року з зустрічним позовом до банку звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_1 про захист прав споживачів, оскільки банком при укладанні договору порушено ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», та просили стягнути моральну шкоду з банку в розмірі 40 000 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку, та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами і правомірно застосував до спірних правовідносин норми зобов'язального права та главу 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд першої інстанції встановив і це вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 укладений кредитний договір №76828-CRED від 19 липня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 30 000 грн. на споживчі цілі, строком погашення до 17 липня 2009 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних та 60% річних у випадку прострочення зобов'язання по погашенню кредиту (п. 1,3.1,3.2 Договору).

Відповідно до п.5.5 Договору при порушенні зобов'язань по виконанню Графіку погашення кредиту та процентів, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми своєчасно непогашеної частини отриманого кредиту. Відповідно до п.5.7 Договору, строки позовної давності по вимогам про стягнення кредиту,і процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с.13-17).

З© розрахунку за кредитним договором №76828-CRED від 19 липня 2007 року встановлено, що станом на 14 травня 2013 року утворилася заборгованість в розмірі 38 826,43 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 10 670,38 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 26 069,08 грн., заборгованості по штрафах - 2 086,97 грн. (а.с.6-7).

Суд встановив, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 20 січня 2010 року з ОСОБА_2 на користь позивача стягнута заборгованість за кредитним договором №76828-CRED від 19 липня 2007 року у розмірі 12 670,95 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 10 670,38 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 159,10 грн., штраф (процентна складова) - 591,47 грн., штраф (фіксована частина) - 250,00 грн. (а.с.45).

Тому суд першої інстанції з урахуванням вже стягнутої заборгованості за вищевказаним рішенням суду правильно визначив розмір заборгованості станом на 14 травня 2013 року по кредитному договору №76828-CRED від 19 липня 2007 року, яка становить 26 155,48 грн. та складається: 24 909,98 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом (26 069,08 грн. - 1 159,10 грн.); 1 245,50 грн. (2086,97 - 591,47 грн. -250 грн.) - 5% від суми заборгованості (процентна складова).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що на користь позивача саме з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути заборгованість за кредитним договором №76828-CRED від 19 липня 2007 року у розмірі 26 155,48 грн., оскільки відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, проте відповідачка, уклавши з позивачем кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності систематично порушувала свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні вимог в частині солідарного стягнення вказаної заборгованості також з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які є поручителями по вказаному кредитному договору, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що порука припинена, оскільки кредитор не пред'явив вимоги до поручителя протягом 6 місяців з моменту настання строку виконання основного зобов'язання (17 липня 2009 року), а направив таку вимогу лише 03 травня 2013 року, тобто після спливу шестимісячного строку.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦПК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.24 постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Суд першої інстанції правильно врахував, що між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладені договори поруки від 19 липня 2007 року, предметом яких є надання поруки за виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків за кредитним договором від 19 липня 2007 року №76828-CRED.

Відповідно до пунктів 2, 4, 5 вказаних договорів поруки Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання боржником якого-небудь обов'язку кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку, (а.с.20, 21)

Проте тільки 03 травня 2013 року на адресу відповідачів направлено лист із зазначенням невиконаного обов'язку по кредитному договору №76828-CRED від 19 липня 2007 року та вимогою погасити прострочену заборгованість (а.с.9-12).

Доводи апелянта - відповідача ОСОБА_1 про те, що він не підписував та не укладав договір поруки з банком, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони є голослівними і нічим не підтвердженими.

Суд першої інстанції оглянув оригінали договорів, де міститься підпис поручителя, роз'яснив відповідачу його право заявити клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.

Посилання апелянта на те, що суд неправильно в рішенні зазначив, що він відмовився від проведення експертизи, в той час як він проінформував суд про відсутність у нього коштів на оплату експертизи, не впливають на висновки суду, оскільки відповідно до ч. З ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції правильно послався на те, що вимоги відповідачів в частині зобов'язання Краматорського MB ГУМВС України в Донецькій області відкрити кримінальну справу проти ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до ст.16 ЦК України не є способом захисту цивільних справ, а підлягають розгляду в порядку, передбаченому КПК України.

Зустрічні позовні вимоги про незастосування п.3.2 кредитного договору №76828-CRED від 19 липня 2007 року та стягнення з ОСОБА_2 не 26 069,08 грн., а 1 334,04 грн., визнання, що ПАТ КБ «Приватбанк» до підписання кредитного договору порушив вимоги ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», внаслідок чого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазнали моральної шкоди, та стягнення моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн., суд першої інстанції правильно залишив без задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідачка ОСОБА_2 на свій розсуд уклала кредитний договір з Банком та погодилася з викладеними в ньому умовами. Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, що виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладанню договору. Після укладання договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений Закон не застосовують, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини.

Доказів того, що банком перед укладанням кредитного договору ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не була надана належна інформація, відповідачі суду не надали і їх доводи, викладені в зустрічній позовній заяві, спростовуються встановленими у справі обставинами, оскільки договір про надання споживчого кредиту укладається в письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві.

Оскільки суд першої інстанції не встановив порушень прав відповідачів з боку позивача, висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу відповідача за основним позовом ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Т.І. Биліна

Л.І. Соломаха