Ухвала суду № 38184710, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Київ К/800/11327/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.08.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013

у справі № 2а/1770/1404/2012

за позовом Закритого акціонерного товариства «Завод Технопривод»

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 09.12.2011 № 0001452351.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗАТ «Технопривод» зареєстроване 04.10.2002 року, види діяльності підприємства за КВЕД: 28.30.0 виробництво парових котлів, 51.70.0 інші види оптової торгівлі, 35.50.0 виробництво інших транспортних засобів, не внесені до інших групувань, 29.32.9 виробництво (спеціалізоване) інших машин для сільського господарства, 34.30.0 виробництво вузлів, деталей та приладдя для автомобілів та їх двигунів, 52.48.9 роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не внесені до інших групувань.

За результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки податкових декларацій з ПДВ ЗАТ «Технопривод» з питань правильності формування бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, у зв'язку з отриманням податкової інформації, по якій виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства за січень - червень 2010 року, з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу постачання та автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, складено акт 30.11.2011 № 780/142/23-309/32200047, яким зафіксовано порушення вимог п.п.1.8 ст.1, 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 60607,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 09.12.2011 №0001452351, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 25015,00 грн., за березень 2010 року на суму 8438,00 грн., за квітень 2010 року на суму 12988,00 грн., за травень 2010 року на суму 14166,00 грн. по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «Інтерхім - БТВ», ПП «Промкомплектторг», ПП «Авангард ТМ», ТОВ «Флавія», ТОВ «Газкомплект».

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Датою виникнення права платника ПДВ на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами встановлено, що господарські операції позивача із контрагентами на вказані суми підтверджуються первинними документами, а саме: договорами поставки товару та договорами купівлі-продажу, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими документами, які були надані під час перевірки податковому органу.

Придбані у зазначених контрагентів товари, використані позивачем у власній господарській діяльності для виробництва вузлів, деталей та приладдя до автомобілів та їх двигунів, що підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось ревізорами відповідача.

В матеріалах справи відсутні докази, що момент вчинення господарських операцій, ТОВ «Інтерхім-БТВ», ПП «Промкомплектторг», ПП «Авангард ТМ», ТОВ «Флавія», ТОВ «Газкомплект», не були зареєстровані платниками податку на додану вартість або в Єдиному державному реєстрі містились відомості про їх ліквідацію чи припинення станом на лютий - червень 2010 року.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що зобов'язання за договорами були виконані сторонами в повному обсязі, позивач оплачено зазначені послуги з урахуванням сум податку на додану вартість, отримано податкові накладні, а тому правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені контрагентам.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль