Ухвала суду № 38184693, 09.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/800/56372/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого – Смоковича М.І.,

суддів: Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім.Артема» про стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У січні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська звернулося до суду з адміністративним позовом до ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім.Артема» про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім.Артема» зареєстровано в Управлінні в якості платника страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У зв`язку із несвоєчасною оплатою підприємством єдиного страхового внеску за грудень 2012 року у відповідності до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі також – Закон № 2464-VІ), позивач просив суд стягнути з ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім.Артема» на свою користь заборгованість у сумі 118541,30 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його постанову та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

З матеріалів справи слідує, що 18 січня 2013 року ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» було подано до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська звіт за формою №Д4 за грудень 2012 року, у відповідності до якого у звітному періоді сплаті підприємством підлягає єдиний страховий внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 118541,30 гривень.

З цього приводу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська 29 січня 2013 року подало адміністративний позов про стягнення з ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 118541,30 гривень.

Разом з тим, 01 лютого 2013 року позивачем було направлено на адресу ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» вимогу про сплату боргу № Ю-414, з якої вбачається, що станом на 01 лютого 2013 року заборгованість відповідача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 1 612 164,60 гривень, і яка була отримана останнім 06 лютого 2013 року.

Задовольняючи позов Дніпропетровський окружний адміністративний суд виходив з того, що оскільки позов до суду було подано на підставі наданого ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім.Артема» звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який ним було розраховано самостійно, то сума недоїмки є узгодженою між сторонами, а тому підлягає стягненню на користь позивача.

У свою чергу, скасувавши постанову суду першої інстанції колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що фактично Управлінням Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська не було дотримано визначену Законом № 2464-VІ процедуру примусового стягнення нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому його звернення до суду є передчасним і не відповідає приписам вищезазначеного Закону.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки суду першої інстанції помилковими і погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, виходячи при цьому з наступного.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (в його редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 1, 4 частини другої статті 6 вищезазначеного Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно до пунктів 1, 3 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI та пункту 3.1. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-2 (надалі – Порядок № 22-2), платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, – календарний рік.

Відповідно до норм частин 2 та 3 статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому Законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до абзацу 10 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

З аналізу вищенаведених правових норм суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що органи Пенсійного фонду мають право звернутися до суду з вимогою про примусове стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків лише після того, коли ними будуть вжиті всі можливі заходи, передбачені нормами частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, тобто у випадку, якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що направлення Управлінням Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська на адресу ПАТ «Дніпроважпапірмаш» вимоги № Ю-414 від 01 лютого 2013 року свідчить про недотримання позивачем перед зверненням до суду 29 січня 2012 року приписів частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI, а отже про протиправність його дій і відсутність підстав для задоволення його позову.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду відсутні.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис) М.І. Смокович

Судді (підписи)

З оригіналом згідно

В.о. помічника судді М.А. Оксаковська