Ухвала суду № 38184380, 13.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2014 р. м. Київ К/800/61288/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року

у справі № 826/11713/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«МФ Спеценергопроммонтаж»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного

управління Міндоходів України у місті Києві

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання

дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «МФ Спеценергопроммонтаж» (надалі також - ТОВ «МФ Спеценергопроммонтаж», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів України у місті Києві (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу начальника ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС Кравченка Ю.М. №762 від 24 квітня 2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МФ Спеценергопроммонтаж», визнання дій Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС, щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «МФ Спеценергопроммонтаж», за наслідками якої був складений акт перевірки №1733/22-2-05/34482476 від 15 травня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ Спеценергопроммонтаж» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року - задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ Спеценергопроммонтаж» задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС Кравченка Ю.М. № 762 від 24 квітня 2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ Спеценергопроммонтаж». Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС, щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ Спеценергопроммонтаж», за наслідками якої був складений акт перевірки № 1733/22-2-05/34482476 від 15 травня 2013 року.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, а залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ на адресу позивача направлено запит від 28 березня 2013 року №3390/10-22-2-214 щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Фірма «Асіа», на який позивачем надано відповідь від 12 квітня 2013 року № 27.

На підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України наказом начальника від 24 квітня 2013 року, ДПІ призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МФ Спеценергопроммонтаж» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» за період з 1 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року, на реалізацію якого відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 15 травня 2013 року №1733/22-2-05/34482476.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 3 червня 2013 року № 004042220 та №0004032220.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем доведено правомірність дій щодо проведення перевірки та прийняття наказу.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що без передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підстав відповідачем прийнято наказ та проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає, що суди попередніх інстанцій надали передчасну оцінку обставинам справи та ухвалили судові рішення, які не відповідають вимогами законності та обґрунтованості, що визначені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як установлено частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикціям поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних наказу та дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Так, оспорюваний у вказаній справі наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання. За результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено акт перевірки та винесено податкові повідомлення-рішення.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорюваний наказ та дії щодо проведення перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконними дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ та дії відповідача не є юридично значимими для позивача з огляду на прийняття податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, суди попередніх інстанції не звернули уваги на те, що юридично значимими для позивача є податкові повідомлення-рішення, які винесені за результатами реалізації відповідачем виданого наказу та вчинення дій щодо проведення перевірки та не перевірили чи позивач скористався належним способом захисту порушеного права шляхом заявлення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 3 червня 2013 року № 004042220 та №0004032220.

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що у випадку обрання невірного способу захисту позивачем, суд наділений компетенцією обрання належного способу захисту порушеного права. Відповідні повноваження адміністративного суду випливають зі змісту абзацу 10 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України , відповідно до якого суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У необхідних випадках суд не позбавлений права вийти за межі позовних вимог на підставі частини 2 статі 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року скасувати.

Справу № 826/11713/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко