Ухвала суду № 38184337, 03.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/800/22387/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Винокурова К.С., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до Публічного акціонерного товариства "Центролит" про стягнення боргу,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року,

встановив:

В січні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах пред'явило адміністративний позов до Публічного акціонерного товариства "Центролит" (далі - ПАТ "Центролит") про стягнення фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за січень 2013 року в сумі 136 032,10 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Судові рішення мотивовані тим, що відносно ПАТ "Центролит" порушено провадження у справі про банкрутство, тому даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах просить скасувати судові рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що спір про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є публічно-правовим та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Вважає, що відсутні правові підстави для віднесення вимог управління до майнових та інших спорів, які перелічені у пункті 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Сумської області від 21 грудня 2009 року порушено провадження у справі № 6/227-09 за заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми до боржника - Відкритого акціонерного товариства "Центролит" про визнання банкрутом, яке тривало на час звернення Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до суду з даним позовом.

Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який набрав чинності з 19.01.2013 р. (за винятком окремих його положень) зазначений Закон викладено в новій редакції.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.

В подальшому Законом України від 06.12.2012 р. № 5518-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів", який набрав чинності одночасно із Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI, пункт 7 частини першої статті 12 ГПК викладено в такій редакції: "Господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України".

Аналогічна норма закріплена і в частині четвертій статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Законом України від 02.10.2012 р. № 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань", який набрав чинності одночасно із Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI, розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено пунктом 11, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції справи з вимогами про стягнення поточних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, суди не врахували положення пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в новій редакції), не взяли до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника та не з'ясували, в якій судовій процедурі перебував боржник на час пред'явлення даного позову, оскільки відкриття ліквідаційної процедури впливає на порядок вирішення питання про зобов'язання боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час процедур банкрутства (стаття 38 Закону в редакції від 14.05.1992р.).

Відповідно до статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскаржені судові рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі не можна визнати законними, тому вони підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити.

Скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Винокуров К.С. Ліпський Д.В.