Ухвала суду № 38184207, 20.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

Іменем України

20 грудня 2013 рокусправа № 2-а/334/15/2013 (0814/12848/2012)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2013 року

у справі № 2-а/334/15/2013 (084/12848/2012)

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя

про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення на користь позивача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2012 року та нараховувати в подальшому відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", повинна виплачуватись пенсія, або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30 відсотків розміру мінімальної пенсії за віком, але всупереч вказаним нормам відповідач не нарахував та не виплатив позивачу вищезазначену надбавку до пенсії.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2013 року позовні вимоги за період з 01 січня 2006 року по 30 березня 2012 року залишено без розгляду. У задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної державної допомогу «дітям війни» за період з 30 березня 2012 року по 30 вересня 2012 року і в подальшому відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення

до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2008 році дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.

При цьому суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов поданий до суду 15 листопада 2012 року та просив відновити пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права на доплату пенсії. Разом з тим, позивач не обґрунтував причини пропуску ним строку звернення до суду та не надав доказів про їх поважність.

Посилання позивача щодо застосування цивільного законодавства, статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими встановлено інші строки звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, а саме «Нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за три роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком» не беруться судом до уваги, оскільки державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу та не є складовою пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, а тому вищезазначені норми не поширюються на дані правовідносини.

Отже, під час вирішення спорів за позовами дітей війни строки звернення до суду визначаються за правилами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні частини позовних вимог, оскільки позивачем не наведено поважних причин для поновлення такого строку.

Так, відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права позивача на позов та запобігає постійному збереженню стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо розміру підвищення до пенсії відновлювалася на підставі рішень Конституційного Суду України у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року.

Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.

Також, суд першої інстанції вірно застосував норми постанови Кабінету Міністрів України №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набула чинності 23 липня 2011 року щодо підвищення пенсії дітям війни при вирішенні даної справи.

Крім того, виходячи зі змісту статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України, захисту підлягають існуючі порушені права, свободи та інтереси особи, а тому, майбутні правовідносини не можуть бути вирішені заздалегідь, у зв'язку з чим, вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснювати нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб у подальшому, тобто вчинити певні дії на майбутнє, суд залишає без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись статтею 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалиВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим