Постанова № 38184115, 01.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2014 рокусправа № 804/3729/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройремсервіс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стройремсервіс» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Стройремсервіс», звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 р. № 0000142220, яким збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 39 991,00 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям в сумі 1,00 грн., та №000132220, яким нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 109 975,00 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям в сумі 1,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності поставки товарів ПП «Агростальпром», за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ПП «Агростальпром» за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено, при цьому суд виходив з відсутності реальності здійснених господарських операцій.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Стройремсервіс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що судом першої інстанції не витребувані всі докази, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з поставки будматеріалів у ПП «Агростальпром».

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Стройремсервіс» підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник податкового органу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ПП «Агростальпром» за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.

В результаті перевірки складений акт № 51-22/2-24242831 від 15.02.2012 р.

Перевіркою встановлено, що за договором від 07.02.2011р. №2 продавець - ПП «Агростальпром» зобов'язується поставити у власність товар згідно специфікацій покупцю - ТОВ «Стройремсервіс», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його. Постачання оплаченого товару здійснюється постачальником на склад покупця. Датою поставки товару на момент переходу права власності є дата поставки на склад покупця. Постачальник повинен був використовувати певний транспорт, щоб доставити товар на склад покупця. Під час перевірки позивач жодного документу щодо транспортування товару постачальником та отримання його покупцем не надав. Єдиними документами, що можуть підтвердити факт перевезення товару, є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (для - автотранспорту) та вантажні накладні (для ж/д транспорту). Вказані документи можуть підтвердити реальність проведення господарської операції між ПП «Агростальпром» та позивачем.

Під час перевірки не встановлено наявність товару, що поставлявся ПП «Агростальпром» та зроблено висновок про відсутність реальної господарської операції, яка стала підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Також, актом перевірки встановлено, що товар який поставлявся ПП «Агростальпром» на адресу ТОВ «Стройремсервіс», згідно документації попередньо був придбаний ПП «Агростальпром» від ПП ТД «Тіара». Цим актом перевірки встановлено відсутність реальної господарської операції з поставки указаного товару від ПП ТД «Тіара» на адресу ПП «Агростальпром» та відповідно, отримання цього товару ПП «Агростальпром». Даний факт, підтверджується вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011р. у справі № 0417/1-298/201 яким встановлено, що підприємство «ТД Тіара» в грудні 2010р. було придбано злочинною групою у невстановленої особи з метою здійснення злочинної діяльності з надання незаконних фінансових послуг з переводу грошових коштів з безготівкової форми у готівкову за безтоварними операціями.

Західно-Донбаською ОДПІ отримано інформацію від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, в якій зазначалось, що за результатами перевірки ПП «ТД Тіара» за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. встановлено відсутність у підприємства виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання.

Подактовим органом зроблено висновок, що операція з поставки товару від ПП «ТД Тіара» на адресу ПП «Агростальпром» (товару, який в подальшому став предметом договору між ПП «Агростальпром» та позивачем) є фактично безтоварною. Якщо товар не передавався від ПП «ТД Тіара» на адресу ПП «Агростальпром», то зазначений товар не міг в подальшому постачатися ПП «Агростальпромом» на адресу позивача.

Таким чином, за результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України п.п. 4.1.6, п.4.1 ст. 4, п.5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через, що відбулося безпідставне завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2011р. на суму 39990,80 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 р., на суму 39991 грн., заниження позивачем валових доходів на суму 239944,80 грн. та завищення валових витрат на суму 199954,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2011 р. на суму 109975,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 р. № 0000142220, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 39 991,00 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям в сумі 1,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 р. № 000132220, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 109 975,00 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям в сумі 1,00 грн.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До валових витрат виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що наявність у позивача податкових та видаткових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів, були включені до податкового кредиту, ТОВ «Стройремсервіс» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Реальність поставки товару та надання послуг, підтверджені належним чином первинними документами: договорами, видатковими накладними; податковими накладними; платіжними дорученнями.

Крім того придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне отримання позивачем товару, що відображено в бухгалтерському обліку та інших документах, які були надані позивачем до податкового органу до проведення перевірки.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо посилання відповідача, на нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним вище контрагентом з якими погодився суд першої інстанції як на одну з підстав відмови у задоволенні позову, колегія суддів зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Щодо доводів податкового органу про відсутність підстав нарахування податкових зобов'язань через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань контрагентами позивача, колегія суддів зазначає, що зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про дотримання ТОВ «Стройремсервіс» умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройремсервіс» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройремсервіс» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 р. № 0000142220, яким збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 39 991,00 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям в сумі 1,00 грн., та №000132220, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 109 975,00 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям в сумі 1,00 грн.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 04 квітня 2014 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова