Постанова № 38184114, 05.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2014 рокусправа № 804/6513/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. у справі №804/6513/13-аза позовом:Приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія»до: про:Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

14.05.2013р. Приватне акціонерне товариство «Криворізька будівельна компанія» (далі - ПАТ «Криворізька будівельна компанія») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби (далі - Криворізька південна МДПІ у Дніпропетровській області) про скасування податкового повідомлення-рішення / а.с. 2-10/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі №804/6513/13-а та справу було призначено до судового розгляду /а.с. 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем у справі було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої податковим органом було складено акт №494/222/31123365 від 17.04.2013р., у якому за результатами проведеної перевірки податковим органом було зроблено висновки про порушення позивачем п.138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012р. у розмірі 490000,00 грн., та про порушення п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет у розмірі 502280,00 грн., та за результатами перевірки, на підставі акту перевірки №494/222/31123365 від 17.04.2013р., відповідачем 24.04.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 735000,00 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 490000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 245000,00 грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення необґрунтованими з огляду на те, що висновок відповідача щодо нікчемності та фіктивності правочинів ґрунтується лише на припущеннях і висновок про те, що правочини суперечать інтересам держави, не підкріплений належними доказами чи рішенням суду, при тому, що документи щодо здійснення господарських операцій з контрагентом податковому органу було надано, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, тому позивач вважає, що прийняте відповідачем за результатами перевірки рішення є безпідставним, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000512220 від 24.04.2013р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. у справі №804/6513/13-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено (суддя Парненко В.С.) / а.с. 178-181/.

Позивач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 190-198/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 12.06.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем вимоги у повному обсязі.

Відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу /а.с. 215-216/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, та постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 12.06.2013р. у даній справі залишити без змін.

Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у судовому засіданні 05.02.2014р. здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі - Криворізької південної МДПІ у Дніпропетровській області, правонаступником - Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ) /а.с. 215-216, 219, 228, 229-230, 231-232/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 12.06.2013р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги позивача, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з'ясовано усі обставини справи, надано оцінку усім доказам, які були надані суду сторонами у справі, та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 12.06.2013р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ «Криворізька будівельна компанія», ідентифікаційний код 31123365, зареєстровано як юридична особа 25.09.2000р. виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області, та позивач у справі, як платник податків, перебуває на податковому обліку у відповідача.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що посадовими особами відповідача у період з 14.03.2013р. по 10.04.2013р. було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Криворізька будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої було складено акт №494/222/31123365 від 17.04.2013р. ( далі - акт перевірки) / а.с. 31-78/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки за результатами проведеної перевірки податковим органом було зроблено висновки про порушення позивачем п.138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012р. у розмірі 490000,00 грн., та про порушення п.185.1 ст. 185, п. 187 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет у розмірі 502280,00 грн.

У подальшому за результатами проведеної перевірки на підставі акту перевірки №494/222/31123365 від 17.04.2013р. відповідачем у справі 24.04.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 735000,00 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 490000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 245000,00 грн. /а.с. 79/, яке і оскаржується позивачем у цій справі.

Як вбачається з акту перевірки висновки про заниження позивачем податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012р. у розмірі 490000,00 грн. податковим органом зроблено на підставі того, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Грейн Експо».

Під час розгляду справи судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.10.2011р. між позивачем (Покупець) та ТОВ «Грейн Експо» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №0510 ГК, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором.

Податковим органом у акті перевірки зазначається про те, що у податковому обліку витрати по придбанню сої за вищевказаним договором у грудні 2011р. у розмірі 1534802,00 грн. віднесено до складу витрат по рядку 05.1 податкової декларації з податку на прибуток за 2011р., а витрати у розмірі 2233333,00 грн., віднесено позивачем у кварталі 2012р., при цьому відповідачем робиться висновок, що фактично товарно-матеріальні цінності (соя) на склад позивача не оприбутковувалися (до перевірки не надано жодного первинного документу, який би підтверджував факти фізичного переміщення сої від постачальника (ТОВ «Грейн Експо») до покупця (ПАТ «Криворізька будівельна компанія»)). Також у акті перевірки зазначається про те, що відповідачем отримано акт ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 27.03.2012р. №72/23-1/37680805 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Грейн Експо» щодо взаємовідносин із платниками податків-постачальниками… та подальшої реалізації за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р.», відповідно до якого з посиланням на ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України,зроблено висновки про те, що усі операції купівлі-продажу, укладені ТОВ «Грейн Експо» у грудні 2011р. не спричиняють реального настання правових наслідків. На підставі цих матеріалів відповідачем у акті перевірки №494/222/31123365 від 17.04.2013р. робиться висновок про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Грейн Експо» у періоді грудень 2012р. здійснювалася за межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право та дієздатності, тобто фінансово-підприємницькі взаємовідносини з їх контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися здійсненими ними правочинами, тобто підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а саме: на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди при «ймовірному» продажу товарів.

З посиланням на вищевикладене, відповідачем робиться висновок про відсутність факту придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у грудні 2011р. по ланцюгу поставки ТОВ «Грейн Експо» - ПАТ «Криворізька будівельна компанія», наслідком чого стало завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у розмірі 2333333,00 грн.

Як вже було зазначено 05.10.2011р. між позивачем (Покупець) та ТОВ «Грейн Експо» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №0510 ГК, при цьому сторонами за цим договором свої зобов'язання виконані у повному обсязі, що підтверджується належними первинними документами, які були надані позивачем відповідачу під час проведення перевірки та суду під час розгляду справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновок відповідача про непідтвердженість факту фізичного переміщення сої від постачальника до покупця внаслідок відсутності первинних документів щодо перевезення вантажів є безпідставним, оскільки позивач самостійно не здійснював перевезень і не придбавав такі послуги, що передбачено умовами самого договору, тобто соя придбавалась на складі продавця, а потім відвантажувалась новому покупцю комісіонером, якому було доручено здійснення таких операцій відповідно до договору комісії.

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача за вищенаведеною угодою - ТОВ «Грейн Експо» (постачальник), під час укладення договору з позивачем у даній справі та здійснення господарських операцій з позивачем протягом перевіряємого періоду був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та зареєстрований як платник ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки та під час розгляду даної справи судом було надано усі первинні документи за цим правочином, які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань та про використання отриманого позивачем товару від його контрагента у власній господарській діяльності, а саме подальшу реалізацію отриманого від контрагента ТОВ «Грейн Експо» (постачальник) товарів іншим суб'єктам господарювання.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом (відповідачем у справі) під час проведення перевірки не було встановлено факту використання придбаних позивачем товарів у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства, та під час розгляду даної справи судом відповідачем у справі також не було надано суду належних письмових доказів цих обставин, як і не було надано доказів відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів (податкових накладних) за цими господарськими операціями або доказів на підтвердження відсутності дійсної поставки товарів позивачу від його контрагента.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язуть недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України, відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентом ТОВ «Грейн Експо» (постачальник), як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

При цьому, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем у акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (послуги) покупець зобов'язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару (послуги) , який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначені постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС»АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманого від його контрагента ТОВ «Грейн Експо» (постачальник), та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства у податковій звітності відповідного періоду, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товару, який позивачем було отримано від його контрагента.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, а тому необхідно апеляційну скаргу позивача задовольнити, постанову суду першої інстанції від 12.06.2013р. у даній справі скасувати.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем у справі позовні вимоги, колегія суддів, враховуючи вищенаведені обставини, які були встановлені під час розгляду даної адміністративної справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які були досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду справи та долучені до матеріалів справи, та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вважає, що заявлені позивачем у справі позовні вимоги підлягають задоволенню і необхідно скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000512220 від 24.04.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 735000,00 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 490000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 245000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. у справі №804/6513/13-а - скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати прийняте Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення рішення №0000512220 від 24.04.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 735000,00 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 490000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 245000,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 02.04.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко