Ухвала суду № 38184093, 18.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2014 рокусправа № 804/7288/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання:Фірсік Д.Ю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» до Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» звернулось з позовом до Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року позов задоволено.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 14.05.13 р. № 0001282230.

Постанова обґрунтована тим, що позивачем було сформовано податковий кредит на підставі норм Податкового кодексу України, у зв'язку із придбанням товарів, які були використані у власній господарській діяльності, та були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Зазначено, що відповідач не довів обґрунтованості та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у сумі 501 800 грн. не відповідає дійсності.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що реалізація товару без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля цього товару та його подальша реалізація на експорт не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача заперечував.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки від 19.04.2013р. № 1740/22-5/31649073, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2013 р. № 0001282230, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на

додану вартість за основним платежем у розмірі 501 800 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 125 450грн.

Актом перевірки було встановлено порушення п.п. 14.1.179, п.п.14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 501 800 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що в перевіряємому періоді ТОВ регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» здійснювало операції з придбання товарів від наступних контрагентів : TOB «Торгівельно Промислова Компанія» за договором від 14.01.2012р. №3.004 та з ПП «Дніпроспецремстрой» за договором від 10.02.2012р. №3.010 на загальну суму 3 010 800 грн. в т.ч. ПДВ 501 800 грн.

В подальшому позивач здійснював реалізацію товарів на експорт по контрактам з «LLC Memphis rail» (резидент США) та з «OU Kiievitaja» (резидент Естонії).

Матеріали справи містять договори поставки, податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, платіжні доручення, вантажно-митні декларації, банківські виписки.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податковго кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки наявні в матеріалах справи документи складені належним чином, містять усі необхідні реквізити, форма та зміст відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують виконання умов договорів.

Податкові накладні мають всі необхідні реквізити п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Колдегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що у позивача завідомо не було наміру продавати продукцію іншим суб'єктам господарювання за більшою ціною ніж ціна придбання, що свідчить про порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що податковим органом не доведено штучного заниження позивачем бази оподаткування податку на додану вартість.

Порядок формування ціни на товари належить до компетенції суб'єкта господарювання; за відсутності доказів завідомого застосування платником заниженої ціни продажу без наявності ділової мети, а виключно з ціллю мінімізації податків, у податкового органу відсутні підстави оцінювати обґрунтованість цінової політики платника у процесі провадження ним господарської діяльності.

Порушення ж правил застосування звичайних цін при визначенні бази оподаткування ПДВ з операцій з продажу товарів відповідачем не доведено.

Таким чином, підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,_

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» до Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш