Ухвала суду № 38184081, 01.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2014 року

справа № 804/9762/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі №804/9762/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська до державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и В :

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулося до суду з позовом про стягнення з державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» заборгованості в сумі 169 455,71 грн. за червень 2013 року. В обґрунтуванні заявлених вимог, позивач посилається на те, що ДП «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування», в порушення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не перераховувало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у зв’язку з чим має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах (список №1).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована обов’язком підприємства відшкодовувати Фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції вирішено справу у відсутність представника підприємства, в той час як підприємство клопотало перед судом про відкладення розгляду справи. Крім цього, заявник апеляційної скарги вказує на те, що позивачем не надано, а судом не встановлено доказів, які б свідчили про фактично понесені Фондом витрати, стягнення яких є предметом спору у справі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська було направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за червень 2013 року на загальну суму 169 455,71 грн. для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємства.

Відповідно до абз.абз. 1, 3 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації - робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, відповідно до абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальними щодо абз. 3 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів фактично понесених витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Так, в матеріалах справи наявні відомості про перерахування пенсіонерам сум пільгових пенсій за червень 2013 року, стягнення витрат на виплату та доставку яких є предметом спору у цій справі.

Крім цього, відповідно до п.6.4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із п. 6.5 Інструкції №21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п.6.8 Інструкції №21-1, підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, отримавши розрахунки Фонду, про що не заперечував відповідач, підприємство було зобов’язаного сплатити такі суми у строки, які визначено п.6.8. Інструкції. При цьому, чинне законодавство не зобов’язує органи ПФУ направляти платникам будь-які інші докази на підтвердження фактичних витрат, ніж розрахунок, який складено у спосіб, передбачений Інструкцією №21-1.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність доказів фактично понесених Фондом витрат є необґрунтованими.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не може бути підставою для скасування судового рішення з наступних підстав. Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування судового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки, у цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про неправильне вирішення судом першої інстанції справи, то вказані доводи відповідача не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі №804/9762/13-а – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 02.04.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк