Ухвала суду № 38184050, 13.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2014 рокусправа № 804/3192/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 р.

у справі № 804/3192/13-а

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 р. №0002341701, від 15 жовтня 2012 р. №0002331701, видані Дніпродзержинською об'єднаною Державною податковою інспекцією. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 р. адміністративний позов задоволено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму податку, сплачену у зв'язку з придбанням технологічного транспортного засобу - фронтального навантажувача Hyundai HN-780-7А.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неврахування судом суттєвих обставин справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до договору поставки від 30.03.2012 за №21 ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Альфатех», код 35203852, фронтальний навантажувач Hyundai HN-780-7А, заводський номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, 2008 року випуску. Сума договору складає 2048925,00 грн.( в т.ч.ПДВ -341847,50 грн.) Довідка -рахунок від 04.04.2012 серія ТН№30790 видана громадянину ОСОБА_1 Податкова накладна від 04.04.2012 № 1040412 виписана ТОВ «Альфатех» на суму 2048925,0 грн, (в т.ч. ПДВ -341847, 50 грн.) Свідоцтво про реєстрацію машини Серія НОМЕР_5 видане громадянину ОСОБА_1

Таким чином, право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі -суб'єкту господарювання, що в свою чергу не дає можливості вважати майно (основні фонди), яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання -фізичної особи.

На підставі вищевикладеного, платник податків не мав права у перевіряємому періоді відносити до складу податкового кредиту вартість ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням навантажувача. На підставі зазначеного Дніпродзержинською ОДПІ визначено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2012 року у розмірі 339207, 00 грн. та донараховано 2281,0 грн. податку на додану вартість.

Отже, на думку відповідача, податковий орган прийшов до вірних висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0002331701 від 15.10.2012 року та № 0002341701 від 05.10.2012 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Представники позивача та відповідача до суду не з'явилися. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 19.09.2012 року №3039/1379/17-220/НОМЕР_2, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення №0002331701 від 15.10.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 339207,00 грн., та № 0002341701 від 05.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2851,00 грн., в тому числі за основним платежем 2281,00 грн.,за штрафними (фінансовими) санкціями 570,00 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту, відображеного у декларації за червень 2012року (з додатками), встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту червня 2012 року (р.19 декларації) та безпідставне зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 20.2 декларації) в сумі 339207, 00 грн. внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту червня 2012 року суми ПДВ з придбання основного засобу - фронтального навантажувача Hyundai HN-780-7А у розмірі 341487,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням № 32358/10/10-014 від 27.12.2012р. Державної податкової служби у Дніпропетровській області та рішенням Державної податкової служби України №799/5/10-2315 від 12.02.2013р. скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення - рішення без змін.

Названі податкові повідомлення-рішення не можна визнати законними та обгрунтованими, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору поставки від 30.03.2012р. № 21 (договір був укладений позивачем як суб'єктом підприємницької діяльності) було придбано у ТОВ «Альфатех» технологічний транспортний засіб - фронтальний навантажувач Hyundai HN-780-7А, заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, 2008 року випуску, загальною вартістю 2048925,00 грн., в т.ч. ПДВ - 341487,50 грн. Факт придбання товару підтверджується видатковою накладною № 27461 від 04.04.2012р., податковою накладною № 1040412 від 04.04.2012р. та сторонами не спростовується.

Кошти за даний навантажувач, у тому числі і ПДВ, позивачем сплачувались через поточний рахунок останнього, платіжним дорученням № 90 від 04.04.2012р. .

Згідно наказу № 04/04/01 від 04.04.2012р. навантажувач оприбутковано по бухгалтерському обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю останнього по рахунку 105 «основні засоби».

Таким чином, використання придбаного транспортного засобу у господарській діяльності підприємця ОСОБА_1 підтверджується такими документами: платіжний документ придбання транспортного засобу, наказом підприємця ОСОБА_1 про оприбуткування навантажувача і постановку на баланс, оборотно-сальдовою відомістю підприємця ОСОБА_1 по рахунку 105 «основні засоби», дорожніми листами, трудовою угодою та наказом про прийом на роботу водія навантажувача, відомості про нарахування та виплату заробітної плати водію навантажувача.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивач є власником вищезазначеного транспортного засобу, використовує його у підприємницькій діяльності, в оподатковуваних операціях, він має право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по вказаному транспортному засобу.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача про те, що до складу податкового кредиту приватного підприємця можливе включення лише сум податку на додану вартість, сплачених у разі придбання транспортних засобів, що в наступному зареєстровані саме на суб'єкта господарювання (а не на фізичну особу), є невірним, виходячи з такого.

Згідно пункту 6 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотонажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010р. № 8 (далі Порядок реєстрації), передбачено реєстрацію технологічних транспортних засобів лише за юридичними і фізичними особами, іноземними фізичними і юридичними особами, особами без громадянства (що перебувають в Україні на законних підставах).

Отже, чинним законодавством України не передбачено проведення реєстрації органами Держгірпромнагляду технологічного транспортного засобу на фізичну особу-підприємця, а лише на фізичних та юридичних осіб. Таким чином, у свідоцтві про реєстрацію технологічного транспортного засобу державні органи реєстрації зазначають лише прізвище,ім'я та по-батькові власника, без позначок про його статус підприємця чи звичайної особи.

З урахуванням зазначеного, видане органом Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія АС №184295, згідно якого фронтальний навантажувач Hyundai HN-780-7А зареєстрований за ОСОБА_1 без зазначення статусу названої особи як суб'єкта підприємницької діяльності, не може спростовувати правомірності дій позивача щодо формування показників податкової звітності з податку на додану вартість.

Отже, рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, є законним та обґрунтованим, що згідно ст.200 КАС виключає підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 р. - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко