Ухвала суду № 38184020, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 рокусправа № 811/2940/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі №811/2940/13-а за позовом Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

в с т а н о в и В:

Знам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулася з позовом до суду про стягнення з рахунків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 10288, 10 грн. Позов обґрунтований тим, що відповідачем самостійно узгоджені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб шляхом подання декларацій до ДПІ, але у встановлений законом строк їх не сплатив, у зв'язку з чим такі зобов'язання набули статусу податкового боргу.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем надані належні докази, які свідчать про податкову заборгованість позивача у розмірі 10288, 10 грн., яка в добровільному порядку відповідачем не погашається.

Не погодившись з постановою суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована безпідставністю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем частково сплачена сума податкового богу у розмірі 4720,0грн., про що свідчить платіжне доручення. Крім цього, заявник апеляційної скарги вважає, що взагалі не був зобов'язаний сплачувати спірні податкові зобов'язання, у зв'язку із змінами у чинному законодавстві.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 19.01.2013 року ОСОБА_1 подав до Знам'янської ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік. Відповідно якої, відповідач має сплатити до бюджету 4719,17 грн., авансовий квартальний платіж, що підлягає сплаті щоквартально у 2013 році складає 1867,16 грн.

Згідно із відомостями облікової картки платника податків, враховуючи те, що на рахунку відповідача наявна переплата у розмірі 32,54 грн., станом на 11.09.2013 року за ОСОБА_1 рахується податковий борг по сплаті податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 10288 гривень 10 копійок (1867,16 х 3 = 5601,48 + 4719,17 = 10320,64 - 32,54 = 10288,10).

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що загальна сума заборгованості становить 10288,10 грн.

Факт подання податкових декларацій до ДПІ з визначеними у них сум податкових зобов'язань, відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки, самостійно узгоджені суми податкових зобов'язань відповідачем не були сплачені у строки, які встановлені п.57.1 ст.57 ПК України, то вказані зобов'язання набули статусу податкового боргу.

Таким чином, встановивши ті обставини, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку відповідачем не сплачується, та прийнявши до уваги заходи, які вживалися ДПІ щодо погашення податкового боргу (направлення податкової вимоги), суд першої інстанції, враховуючи повноваження ДПІ, які визначено п.95.1 - 95.3 ст.95 ПК України, дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть вплинути на правильність та обґрунтованість висновків першої інстанції з огляду на наступне.

Так, посилання відповідача на те, що на його думку він взагалі не повинен сплачувати податкові зобов'язання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як зазначено вище відповідачем самостійно узгоджено суми податкових зобов'язань, які набули статусу податкового боргу, стягнення якого є предметом спору у цій справі, при цьому відповідачем, у встановленому законом порядку, не подавалися до ДПІ уточнюючи розрахунки, якими б зменшувалися визначені податкові зобов'язання. Наявність у платника податків податкового боргу є підставою для вжиття заходів до його погашення.

Не можуть бути підставою, на думку колегії суддів, для скасування постанови суду першої інстанції і посилання відповідача на те, що ним добровільно частково сплачено податковий боргу у сумі 4720,0грн.

Так, до апеляційної скарги відповідачем долучено квитанцію №18/33, з якої вбачається, що останнім сплачено 4720,0грн. за призначенням платежу «податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності». В той же час, з вказаної квитанції вбачається, що вказані суми сплачено 23.10.2013р., тобто у день ухвалення судом рішення у цій справі. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що суду надавались такі докази часткового погашення податкового боргу, що не може вказувати на не повне дослідження судом обставин справи. Крім цього, вказані суми мають бути враховані при фактичному виконанню судового рішення та визначення остаточного розміру податкового боргу, оскільки відповідач не позбавлений можливості виконати судове рішення у добровільному порядку.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.ст.205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі № 811/2940/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 28.03.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк