Ухвала суду № 38184008, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 рокусправа № 811/3841/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

за участю:

представників позивача: Кушнір П.В., Ясинської Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі №811/3841/13-а за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Жемчуг» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2013 року Приватна виробничо-комерційна фірма «Жемчуг» звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013р. №0000762202, прийняте Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 78 767,00 грн. (із них за основним платежем - 65 566,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 201,00 грн.)

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо направленості діяльності позивача у взаємовідносинах з ТОВ «Фавоній», ТОВ «Вега Груп», ПП «Аналітикбудторг» на ухилення від сплати податків та нікчемності укладених із зазначеними контрагентами правочинів. Вказувала на реальність господарських операцій, за наслідками яких визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 17 вересня 2013 року №0000762202, яким Приватній виробничо-комерційній фірмі «Жемчуг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 78 767,00 грн. (із них за основним платежем - 65 566,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 201,00 грн.).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ОДПІ, свідчать про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та

Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму, визначену спірним податковим повідомленням-рішенням.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 29.08.2013р. по 30.08.2013р. повноважними особами Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПВКФ «Жемчуг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Фавоній» за період з 01.03.12 по 31.07.12 року, ТОВ «Вега Груп» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, з 01.05.2011 по 31.05.2011 року, ПП «Аналітикбудторг» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 року та ТОВ «СП «Ібоя» за період з 01.02.2009 по 29.02.2009, за результатами якої складено Акт №57/11-23-22-02/13768257 від 05.09.2013р. (далі по тексту - Акт перевікри)

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем, пп.7.4.1 п.7.4 статті7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 65 749,00 грн., в тому числі (т.1, а.с.8-34):

за лютий 2009 року - на суму ПДВ 183грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «СП «Ібоя»;

за грудень 2010 року - на суму ПДВ 8 333грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Вега-Груп»;

за травень 2011 року - на суму ПДВ 35 000грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Вега-Груп»;

за березень 2012 року - на суму ПДВ 4 800грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Фавоній» та ПП «Аналітикбудторг»;

за квітень 2012 року - на суму ПДВ 1 033грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Фавоній»;

за травень 2012 року - на суму ПДВ 12 400грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Фавоній»;

за червень 2012 року - на суму ПДВ 3 000грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Фавоній»;

за липень 2012 року - на суму ПДВ 1 000грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Фавоній».

На підставі Акту перевірки №57/11-23-22-02/13768257 від 05.09.2013р. Кіровоградською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013р.:

- №0000762202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 78 767грн., в тому числі за основним платежем 65 566грн., та штрафні (фінансові) санкції - 13 201грн. (т.1 а.с.35);

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2010 року), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари

(послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні правові позиції знайшли своє відображення і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Так, згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, факт сплати

податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фавоній», ТОВ «Вега Груп», ПП «Аналітикбудторг».

1. Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Фавоній» (попередня назва підприємства - ТОВ «Мілана-Транс Сервіс»)

12 березня 2012 року між ТОВ «Мілана-Транс Сервіс» (повірений) та ПВКФ «Жемчуг» (довіритель) укладено договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні №120312, згідно умов якого повірений відповідно до даного договору зобов'язується за винагороду надавати довірителю послуги з організації перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення для виконання перевезень третіх осіб та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також надаватиме інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення (Т.1,а.с.76-77).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Мілана-Транс Сервіс» надавало позивачеві у березні, квітні, травні, червні, липні 2012 року експедиторські послуги під час перевезення ним вантажу (будівельних матеріалів), придбаних у інших контрагентів (т.2, а.с.7-8, 10, 12, 14, 16-28, 34-52).

Факт надання транспортно-експедиційних послуг за вищезазначеним договором підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 13 березня 2012 року №37; від 14 березня 2012 року №43; від 04 квітня 2012 року №8; від 25 квітня 2012 року №63; від 07 травня 2012 року №11; від 18 травня 2012 року №59; від 21 травня 2012 року №68; від 23 травня 2012 року №81; від 24 травня 2012 року № 94; від 26 червня 2012 року № 102; від 23 липня 2012 року №110 (Т.1,а.с.105-115), відповідними актами здачі-прийняття виконаних робіт (Т.1,а.с.78,81,83,87,90,93,95,97,99,101,103), рахунками-фактурою (Т.1,а.с.80,86,89,92) та відповідними замовленнями (Т.1,а.с.79,82,85,88,91,94,96,98,100,102,104) на загальну суму 110 600,00 грн. (із них ПДВ - 22 120,00 грн.).

На підтвердження реальності транспортування товару позивач надав до суду товарно-транспортні накладні (т.2,а.с.6,9,11,11,13,15,29,30-33).

Розрахунки за виконані послуги здійснювалися у безготівковій формі, про що свідчать відповідні виписки з банку по особовому рахунку (т.1,а.с.116-126).

Проте, вказаний правочин, на думку податкового органу, є нікчемним, оскільки усі операції купівлі-продажу ТОВ «Фавоній» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», не мають юридичної сили та доказовості, у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників ТОВ «Фавоній» була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду акт від 08.04.2013р. №252/3-22-70-35726601, складений ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС, «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мілана-Транс Сервіс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.10р. по 31.04.11р., з 01.07.11р. по 31.07.11р., з 01.11.11р. по 31.07.12р., з 01.09.12р. по 30.11.12р., з 01.01.13р. по 31.01.13р.», яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Мілана-Транс Сервіс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (арк.8, 17 Акту перевірки).

2. Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Вега Груп».

01 грудня 2010 року та 10 травня 2011 року між ТОВ «Вега Груп» (підрядник) та ПВКФ «Жемчуг» (замовник) укладено договори №011210-1; №100511-1, предметом яких є виконання підрядником робіт з поставки та монтажу технологічного трубопроводу і арматури подачі палива для АЗС (АЗК WOG с.Супрунівка, Полтавської області, автодорога Київ-Полтава; АЗК Shell с.Небилиця, Макарівський р-н, Київська обл.) та його випробовування (т.1, а.с.46-47,50-51).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ «Вега Груп» у грудні 2010 року та травні 2011 року виконало обумовлені договором роботи.

Факт виконаних робіт за вищезазначеними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 20 грудня 2010 року №201202; від 25 травня 2011 року №21; від 26 травня 2011 року №22;від 30 травня 2011 року №27 (т.1,а.с.49,53-55), відповідними актами здачі-прийняття виконаних робіт (т.1,а.с.48,64-69), довідкою про вартість виконаних робіт (т.1,а.с.63) на загальну суму 260 000,00 грн. (із них ПДВ - 52 000,00 грн.).

Розрахунки за виконані роботи здійснювалися у безготівковій формі, про що свідчать відповідні виписки з банку по особовому рахунку (т.1,а.с.56-58).

Проте, на думку податкового органу, вказаний правочин є нікчемним. Таких висновків податковий орган дійшов з огляду акт від 12.08.2011р. №2440/23-100/37105095, складений ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Вега-Груп» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Трейд Сервіс Плюс» за травень 2011 року», яким встановлено відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Вега-Груп» у травні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином, усі операції купівлі-продажу ТОВ «Вега-Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» (арк.9-12,19,20 Акту перевірки).

3. Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Аналітикбудторг».

14 березня 2012 року між ПП «Аналітикбудторг» (продавець) та ПВКФ «Жемчуг» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №02/14, предметом якого є купівля-продаж двигуна Д-144 (б/у) та зварювального генератора (т.1, а.с.73).

Факт купівлі-продажу підтверджується наявною у матеріалах справи податковою накладною від 19 березня 2012 року №27 (т.1,а.с.74), відповідною видатковою накладною (т.1,а.с.72) на загальну суму 22800,00 грн. (із них ПДВ - 4560,00 грн.).

Розрахунки за придбаний товар здійснювалися у безготівковій формі про що свідчать відповідні виписки з банку по особовому рахунку (т.1,а.с.75).

Проте, на думку податкового органу, вказаний правочин є нікчемним. Таких висновків податковий орган дійшов з огляду акт від 13.05.2013р. №351/1520/37096793, складений Кіровоградською ОДПІ «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Аналітикбудторг» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2012 року», яким встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Аналітикбудторг» господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Аналітикбудторг» з постачальниками та покупцями (арк.12-14,19 Акту перевірки).

Будь-яких інших обставин, з якими б ОДПІ пов'язувала порушення ПВКФ «Жемчуг» вимог податкового законодавства, Акт перевірки №57/11-23-22-02/13768257 від 05.09.2013р. не містить.

Отже, як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішень, податковим органом фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ «Фавоній», ТОВ «Вега Груп», ПП «Аналітикбудторг», за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання. Висновки про заниження податкових зобов'язань зроблені не з огляду на норми податкового законодавства, а з огляду на обставини, які викладені в актах перевірки ТОВ «Фавоній», ТОВ «Вега Груп», ПП «Аналітикбудторг».

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів, які б свідчили про безтоварність (нереальність) спірних господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з

метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

При цьому, в Акті перевірки також зазначено, що податковим органом було використані документи, зокрема, відповіді ПВКФ «Жемчуг» на запити податкового органу, згідно яких позивач надав відповідачу первинні документи, які підтверджують факт реальності господарських операцій.

Проте, податковий орган надав перевагу висновкам актів перевірок контрагентів позивача, не зазначаючи при цьому жодних наданих позивачем первинних документів. Водночас, підстав невизнання наданих документів, Акт перевірки не містить.

Таким чином, відповідач, зробивши висновок про нікчемність укладених правочинів хибно керувався лише припущеннями щодо цього на підставі висновків інших податкових інспекцій, викладених в актах перевірок, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фавоній», ТОВ «Вега Груп», ПП «Аналітикбудторг», а стосуються взаємовідносин ТОВ «Фавоній», ТОВ «Вега Груп», ПП «Аналітикбудторг» з їхніми контрагентами-постачальниками.

Натомість, як вже було зазначено, кожна господарська операція, які не визнаються податковим органом, підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін. Усі документи були в розпорядженні перевіряючих.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в Акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі №811/3841/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 28.03.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов