Ухвала суду № 38183953, 12.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2014 року

справа № 808/4614/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приморської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 18.09.2013р. у справі №808/4614/ 13-а

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лексол»

до:

про:

Приморської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лексол» (далі – ТОВ «Торговий дім «Лексол») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі – Приморська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення / а.с. 2-5 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №808/4614/ 13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість (далі – ПДВ) по взаємовідносинах з ПП «Авикс-груп» у серпні-вересні 2011р., податковим органом було, серед іншого, зроблено висновок про не підтвердження податкових зобов’язань з ПП «Авикс-груп», господарські операції з цим контрагентом не мають підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність права на формування податкового кредиту за серпень-вересень 2011р. на загальну суму 154225,88 грн., що було відображено у акті перевірки, та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 13.02.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021500, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з ПДВ на загальну суму 192782,35 грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що контрагент позивача – ПП «Авикс-груп», на момент укладення господарського договору з позивачем та виконання сторонами за договором своїх зобов’язань, був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, придбані позивачем у цього контрагента товари та послуги були використані ним у подальшому у власній господарській діяльності, вартість придбаного товару позивачем сплачена продавцю у безготівковій формі у повному обсязі, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов’язань за договором, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит , тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Приморської МДПІ №0000021500 від 13.02.2013р..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. у справі №808/4614/ 13-а позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Приморської МДПІ №0000021500 від 13.02.2013р.. (суддя Мінаєва К.В. ) / а.с. 149-152 том 2/.

Приморська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яка є правонаступником відповідача у даній справі, не погодившись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. у даній справі, подала апеляційну скаргу / а.с. 154-158 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 18.09.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2013р. у справі №808/4614/13-а у даній справі здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача - Приморську міжрайонну державну податкову інспекцію Запорізької області Державної податкової служби, правонаступником - Приморською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі – Приморська ОДПІ) / а.с. 173 том 2/.

Представники осіб, які беруть участь у розгляді даної справи, у судове засідання не з’явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи повідомлялись / а.с. 179-183 том 2/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Торговий дім «Лексол», ідентифікаційний код 37547195, зареєстровано як юридичну особу 23.03.2011р. Приморською районною державною адміністрацією Запорізької області, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку в Приморській ОДПІ / а.с. 7-15 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 21.12.2012р. по 25.12.2012р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Авикс-груп» у серпні-вересні 2011р. за результатами якої було складено акт №299/2202/37547195 від 27.12.2012р. (далі – акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 17-36 том 1/ податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновки про порушення ТОВ «Торговий дім «Лексол»:

- ст. 185, ст. 188, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України що призвело до завищення податкового кредиту по господарських відносинах з ПП "Авикс-Групп" всього на суму 154225,88 грн., у тому числі у серпні 2011р. в сумі 67543,96 грн., у вересні 2011р. в сумі 86681,92 грн..

За результатами перевірки, на підставі акту №299/2202/37547195 від 27.12.2012р. , податковим органом 13.02.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021500, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з ПДВ на загальну суму 192782,35 грн., у тому числі: основний платіж (збільшення) – 154225,88грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 38556,47грн. /а.с. 16 том 1/.

При цьому, крім вищезазначеного з акту перевірки / а.с. 17-36 том 1/ вбачається, що вищезазначені висновки за результатами перевірки податковим органом також було зроблено з урахуванням акту Бердянської ОДПІ №039/22-1408/34667315 від 10.07.2012р. «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Авикс-Групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Еккомтех», ТОВ «ДТ Фінпрофвль», ТОВ «Дніпро Капітал ВР», ПП «Оптмедпромторг» за період з 01.04.2010р. по 31.08.2011р.» /а.с. 66-80 том 1/, а також з урахуванням того, що на думку податкового органу податкові зобов’язання позивача по взаємовідносинам з ПП «Авикс-групп» не підтверджені, оскільки господарські операції з цим контрагентом не мають підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції по ланцюгу постачання, тому ці операції не спричиняють реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність права на формування витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток, та податкового кредиту з урахуванням господарських операцій з цим контрагентом.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2011р. між позивачем (покупець) у справі та ПП «Авикс-Груп» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу мастильних матеріалів №5, контрагент позивача за цими договором під час укладення договорів з позивачем у даній справі, та під час виконання сторонами своїх зобов’язань за цими договорами був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та зареєстрований платником ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов’язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором, а саме постачання продавцем товару покупцю та оплату покупцем вартості поставленого продавцем товару з урахуванням ПДВ , та подальше використання отриманих позивачем за цим договором товару у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов’язання та податковий кредит / а.с.162-181 том 1, 89-156 том 1/.

Також позивачем у справі під час розгляду даної справи було надано суду належні первинні документи, які підтверджують факт використання позивачем у власній господарській діяльності отриманого від ПП «Авикс-Груп» товару / а.с. 1-86 том 2/.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не було надано суду будь-яких належних письмових доказів стосовно того, що укладений між позивачем у даній адміністративній справі та ПП «Авикс-Груп» договір купівлі-продажу мастильних матеріалів №5 від 22.03.2011р. у встановлений чинним законодавством спосіб визнано недійним або нікчемним.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР – 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначені постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв’язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення ст. 185, ст. 188, п. 198.3, 198.6, 198.2 ст. 198, ст.. 201 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагента ПП «Авикс-Групп» товарів, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів, які позивачем було отримано від його контрагента, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов’язань з ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України , які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов’язань по ПДВ та податковому кредиту по операціям з ПП «Авікс-Групп» є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000021500 від 13.02.2013р. та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 18.09.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приморської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. у справі №808/4614/ 13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 27.03.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко